Президент України Володимир Зеленський розкриває шокуючий діалог, який стався на початку російської агресії. Лукашенко, натхненний своєю безвідповідальністю, мовив: “Хочеш, ударь по Мозирю”. І що? Ми, українці, будучи під прицілом агресора, мусимо розглядати такі пропозиції? Всі наші стратеги, весь жар боротьби в серці – це запит на захист. Втім, наш вибір був очевидний. Невже Путін не чекав нашої реакції? Саме цього і прагнув – щоб білоруські війська долучилися до кровопролиття. Моя команда думала про удар, але ми розуміли: це провокація. Білорусь – не величезна армія, але вона стала розмінною монетою в цій жорстокій грі.
Росія тисне. Холоднокровно прокладає шлях до війни, тягнучи за собою Білорусь. Це не просто спроба дестабілізації – це стратегічний план знищення. Білоруси повинні бачити правду: їхнє життя, їхня країна – все це стає частиною війни з демократією. А Лукашенко? Його надії на здобуття підтримки з боку Заходу – ілюзія. Справжня й справедлива відповідь повинна бути жорсткою: народ Білорусі повинен усвідомити, куди його ведуть.
Американці можуть звільняти політв’язнів. Це добре, але що далі? Лукашенко реалізує свої фантазії, а ми – спостерігаємо, як світова політика веде до чергового витка безвідповідальності. Ніхто не має права прощати в такій ситуації, навіть якщо це призводить до зняття санкцій. Це – не просто перегравання, це – загроза свободі.
І ось, коли ми говоримо про можливість запуску “Орешника” з Білорусі, ми маємо не просто заявити про свою готовність, а вжити всіх можливих дій для захисту. Білоруси, тримайтеся! Ваш ворог не біля ваших воріт – він всередині, він сподівається, що ви мовчите.
Źródło oryginalne: https://www.unian.ua/
Polish 
Ukrainian 
English