Вкрадені в мирний час

Україна вимагає негайного повернення мирних жителів села Грабовського. Російські військові, які вчиняють середньовічні злочини, викрали у нас понад п’ятдесят цивільних, переважно літніх жінок. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга вказує на безжальність загарбників, порівнюючи їх з терористичними угрупованнями на кшталт ІДІЛ чи “Боко Харам”. “Ми вимагаємо повернути наших цивільних заручників додому”, – заявляє він, вказуючи на тисячі інших, примусово депортованих до Росії, зокрема на українських дітей.

Заклик до дій – це не лише відповідальність держави, це маніфест проти безнадійності. Україна закликає світ приєднатися до вимоги звільнення недоторканних життів, яких викрали з їхніх домівок. Цей військовий злочин переслідується в Україні і повинен отримати адекватну реакцію на міжнародному рівні.

Викрадення з Грабовського — це не просто новина. Це агресія, що свідчить про постійну загрозу, яка нависає над нашими людьми. Справжній, тривалий мир – це не просто мрія; це вимога нашого часу. Сусідство з терористами відбирає у нас не лише свободу, а й життя. Ми будемо боротися за справедливість, за тих, кого захопила ця безжальна машина вбивств.

21 грудня російська агресія перетворила село на зону активного викрадення цивільних. Оборона усунена, а силовики чи то забули свої обов’язки, чи то зрадили їх. Замість захисту – безвідповідальність, що стала причиною викрадення. Які дрони? Яка зброя? Куди поділася людяність?

Це провокація! Це – напад на цивільне населення, випадок, який не може залишитися непокараним. Наша боротьба – це боротьба правди проти імітації світу, який мовчить і потурає злочинам. Сила України у нашій єдності, у нашій рішучості. Слова не можуть зупинити агресора, але наш гнів і наш опір влаштують йому справжнє пекло. Ми не вибачимося, ми не просимо прощення. Ми просто діємо.