Перемир’я? У Кремлі лише сміються: хто кого пересидить

Україна, бачте, поспішила з пропозиціями щодо перемир’я. Та ще й через Штати. Як засвітили у NV, Москва, звісно, не поспішає кивати головою. Нині – точно ні. А ми ж, дурні, все намагаємось у їхню голову залізти. Щоб діагноз поставити, а потім ще й прогнози малювати.

Московські “логіки”: клубок протиріч

Перше правило: зрозумій, як вони там рішення “клепають”. А там – цирк. Бо “логік” одразу кілька:

• Особиста (того самого, що в бункері).
• Воєнна.
• Економічна.
• Передвиборча.
• Міжнародна.

Вибори Путіна: “мир” лише через капітуляцію

Найпростіше: вибори на носі. До них Путіну будь-який мир – як ніж у спину. Тільки якщо це не повна капітуляція України. Його “логіка” нині – “війна до переможного кінця”. А в Кремлі це значить: ніяких перемовин. Але це, звісно, можна за секунду перевзути. Бо в їхньому суспільстві, попри все, “нормалізації” хочуть навіть більше, ніж звичної горілки.

Бункерний вождь: війна до останнього українця

Особиста “логіка” Путіна? Елементарно. Війну не спиняти, доки Україна не ляже. Він і буде чіплятися за неї зубами, щоб продовжити. А морське перемир’я? Йому ж сниться, що Росія витримає довше. Тому блокада Чорного моря – це його джекпот.

Воєнно-економічний ребус: хто кого пересидить?

Отут – заплутано. Військові “розуми” тісно обіймаються з економічними. І маємо кілька “смаколиків”:

• Чи критична блокада для Росії? Оточення Путіна що думає? Зернову кризу можна “підлатати”: трохи на Балтику, трохи на Каспій, суходолом у Китай. Але логістика – це космос. Дорого. Якщо держава своїм аграріям компенсації дасть – тоді так, “частково” вирішать. Підкреслюю: частково. Але їхня економіка все одно піде шкереберть. Наскільки? Усі розвідки світу чухають потилиці.
• Як Україна з логістикою “розворушиться”? Якщо ніяк, то в січні-березні ми конкретно відчуємо проблеми. Навіть без енергетичних обстрілів. Без відкритого Чорного моря – суцільний сум. Час, що мали з 2022 року на порти та євроколії – просрали. Можна, звісно, мріяти про транзит через Білорусь до Балтії, але там стільки “якщо”, що краще й не починати.
• “Патріоти” для України: Кремль рахує. Росіяни пильно дивляться, скільки “Патріотів” ми отримаємо. 20–30? Одна справа. 200–300? Зовсім інша. Бо ж ракети дорогі. Фактор важливий, але – вторинний.
• Росія готує мобілізацію. І, схоже, пройде вона без серйозних “ексцесів”. Бо в їхньому суспільстві, попри всі “антивоєнні” настрої, якийсь дивний консенсус: “давайте дамо Путіну останній шанс. А далі – видно буде”. Тому через мобілізацію знімати блокаду моря зараз – тупо.

Міжнародний провал: ніхто не хоче, ніхто не може

Міжнародна арена – безперспективна. Ефективних перемовин не буде. Тристоронній формат? Застряг. Росія – не хоче. США – не можуть. Україна – не має можливості. Інших форматів – нуль. Без них? Розблокування моря через переговори України та Росії – це фантастика.

Отже, розблокування моря? У найближчому майбутньому – дуля з маком. Хіба що економісти якось Путіна “нагнуть” (що сумнівно) або поле переговорів розшириться (теж далека перспектива). А поки що – тримайтесь, там далі буде.