Хаос під соусом “експорт”: влада віддає зброю, а дронників – під ніж

Урядовці нарешті прозріли! Україна запускає

контрольований експорт власного озброєння

. Можна святкувати? Ні, ще не вечір.

Цей “прорив” відчиняє двері до валютного ринку з потенціалом до $5 мільярдів на рік. І дає “легальний” шлях для фінансування нових військових розробок. Мовляв, уперше за час великої війни. Браво! Що ж робили раніше?

За підрахунками невідомих “експертів”, якщо попре 3-5 мільярдів доларів на рік, то спецфонд ОПК відіжме собі до $1,25 мільярда щорічно. Гарна арифметика.

Але є нюанси. Експортувати дозволять тільки після повного виконання держконтрактів. І лише “обраним” країнам, що мають угоди типу drone deal. Українські дрони й техніка, виявляється, “дуже привабливі”. Перевірені боями. Дешевші, ніж західні аналоги. Та хіба це плюс, якщо свій виробник плаче?

Компанії “Українська бронетехніка” та BlueBird Tech вже скулять. Кажуть, експортні мита космічні: 20% для готових виробів, 30% для комплектуючих. Нащо такі податки, якщо виробники втратять конкурентність? Комусь вигідно.

Як засвітили у LIGA.net, поки одні рахують мільярди від продажу зброї, інші вже під пресом.

ДБР: Обшуки замість подяки. Це Vyriy, крихітко!

На тлі “світлого майбутнього” експорту, ДБР проводить циркові обшуки. Мета? Виробник дронів Vyriy. Компанія, яку захищають військові та купи оборонних підприємств. А її засновник, Олексій Бабенко, ще й власник медіа “Бабель”, що нещодавно вивалило “розслідування” про небойові смерті у полку “Скеля”. Збіг? Не думаємо.

Державне бюро розслідувань має “версію”. Мовляв, штучно завищили вартість безпілотників за держконтрактом на 7 мільярдів гривень. Підозрюють використання 150 фіктивних ФОПів для “виведення коштів”. Фіктивних ФОПів, Карл!

Олексій Бабенко “пояснює”: це, бачте, специфіка “легальної закупівлі деталей” у розробників компонентів. А компанія вже кричить про “спробу дискредитації”. Наш, український стиль.

Російський нафтовий “вогник”: коли вже згасне?

Поки наші “правоохоронці” кошмарять своїх, росіяни плачуть. Українські дрони їх таки дістали! До 40% нафтопереробних потужностей – виведені з ладу. Фінансові Таймс, на яку посилається джерело, каже: дефіцит вдарив по 50 мільйонах росіян. Це 35% населення. Ще не пік, але вже не смішно.

• 8 липня: Саратовський НПЗ (один із найстаріших, найбільших) – зупинився.
• 6 липня: Омський НПЗ (22 мільйони тонн/рік, найбільший) – під ударом.

Аналітики кивають: 20-40% переробних потужностей лежать. Сергій Вакуленко, якийсь там старший науковий співробітник Центру Карнегі Росія – Євразія, прошепотів: “Криза реальна”. Але “ще не набрала масштабного економічного впливу”. Чого ж ми чекаємо?

Водночас, ворог не спить. Посилив удари по наших логістичних комплексах та мережах АЗК. Агресія у відповідь, чи як?

Склади горять: бізнес-пріоритети під обстрілом

Понад 300 000 квадратних метрів складських площ – у попіл. За пів року. Це ж скільки там зберігалося? Удар по Києву: ERC, Moyo, Intertop, Нова Пошта, MTI Hi-Tech Distribution, BookChef, Okwine, Vodafone. Весь “цвіт” бізнесу. 2 липня, одна ніч. І де тепер все це?

Це не просто руйнування. Це “системна спроба РФ паралізувати український бізнес”. Масштаб збитків вже “критичний”. Інфраструктурна криза. Але наш бізнес “змушений адаптуватися”. А куди він дінеться?

Гроші для обраних: інвестиційні рахунки та 2000 гривень

Народні депутати, у червні, вигадали законопроєкт №15314. Це “особові інвестиційні рахунки”. Як у США, Британії та Японії. Уряд “розглядає” це як інструмент залучення “мільярдних заощаджень” громадян. Замість готівки і депозитів – у “реальний сектор”. Гарна ідея, тільки кому вона вигідна?

Суть: не плати ПДФО та військовий збір, якщо не знімаєш гроші три роки. Один рахунок. До 10 000 євро на місяць. Фондовий ринок оживе, чи що?

Нацбанк теж “порадував”. Вперше за сім років – нова купюра. 2000 гривень! З портретом Василя Стуса. Це “економічна передумова”: середня зарплата в три рази зросла, гроші в два рази знецінилися. Готівки в обігу – понад 970 мільярдів гривень. Де тут логіка?

Дизайн “унікальний”. З віршами Стуса, мозаїками Алли Горської. Інноваційна стрічка. І в обіг вона піде на знакову, але трагічну річницю. Символічно, чи не так?

Цементний переділ: АМКУ махає рукою ірландцям

Антимонопольний комітет України “дозволив” компанії “Миколаївцемент” (ірландська група CRH) купити “Аерок”. Це заводи, конфісковані у російського олігарха. Геннадій Буткевич, співвласник АТБ, їх раніше викупив за 1,9 мільярда гривень. Тепер ось АМКУ махнув. А ще й корпоративний договір схвалили: п’ять років жодної конкуренції. “Змова”?

Заводи вже пашуть під новим брендом Poriston. Попри те, що колишній російський власник ще судиться. А ми все дозволяємо. “Інвестиції” ж.

Земельний цинізм: війна для агрохолдингів

У прифронтових областях ціни на земельні паї впали. Хто ж купить? Військові! І “великі” агрохолдинги. Наприклад, “Агротон” і “Рідне груп”. Скуповують тисячі гектарів у Харківській та Чернігівській областях. Чекають, що “після війни” все подорожчає. Цинічно?

Найдешевша земля на Херсонщині: $500–700 за гектар. Але там “символічна” оренда. Проте паї великі, можна “формувати єдині земельні масиви”. Звісно, на міжнародних біржах це круто виглядає. Війна для когось – горе, для когось – бізнес.

Дефляція: короткий перепочинок перед інфляційним штормом

У червні “зафіксували” сезонну дефляцію. Ціни впали на 0,1% проти травня. Річна інфляція “сповільнилася” до 7,2%. Головне: подешевшали продукти. Яйця – на 27,8%! Одяг, взуття, текстиль теж. Навіть пальне. Але це комуналка завадила “повноцінній дефляції”. Вода, каналізація – плюс 15%.

НБУ “прогнозує”: у другому півріччі інфляція розженеться до 9,4%. Енергоресурси, виробничі витрати. А ми ж тільки зраділи. Так і живемо: від зради до зради.

Україна продовжує жити за своїми дивними правилами, де держава однією рукою дає, іншою — забирає, поки ворог працює за своїм планом. Смішно, якби не було так сумно.