Іран знову. Бахрейн і Кувейт на прицілі. Мир – у розстрочку?

Ну що, пограли в мир? Іран знову взявся за старе. Після ударів США Тегеран не забарився з «відповіддю». І одразу пригрозив: жодних більше переговорів про мир. Так засвітили у Associated Press. Скільки ще гратимемось у «добрі наміри»?

“Миротворці” з Тегерану: Ракетна “дипломатія”

Військові Кувейту доповіли: їхні сили протиповітряної оборони перехопили аж дві балістичні ракети. Ще й безпілотники. Жертв? Немає. Руйнувань? Теж нібито нуль. А от Бахрейну пощастило менше. Удар прийшовся по житловому будинку. Поряд – міжнародний аеропорт. Загиблих, на щастя, немає. Але чи не здається, що це вже не просто гра?

Корпус вартових ісламської революції відразу взяв на себе «славу». Заявили: цілили в авіабазу «Аль-Асад» у Кувейті. І виставили ультиматум: якщо США знову вдарять – прощавайте, мирні переговори. Повне припинення. Звучить як ультиматум, чи не так?

Хроніка “миру”: Хто кого спровокував?

Згадаймо, як усе починалось. 26 червня американські військові відпрацювали по іранських військових об’єктах. Чому? Бо Іран атакував комерційний танкер Kiku. Він собі спокійно йшов Ормузькою протокою. Президент США Дональд Трамп вже тоді погрожував силою. Мовляв, ще раз порушите режим тиші – отримаєте.

Особливості ірансько-американських “договорняків”:

• Президент США Дональд Трамп проголосив мир з Іраном. Але, схоже, забув спитати Ізраїль. Та й Іран якось не в захваті. Тож до справжнього миру, за чутками, ще дуже далеко.
• Трамп, до речі, вважає: іранська влада розколота. І він, мовляв, домовиться з “поміркованим крилом”. Здається, він знову помиляється. Так, принаймні, писали у The New York Times.
• Ормузька протока була зачинена з кінця лютого – від початку війни між США та Іраном. Відкрили її лише минулого тижня. Після домовленостей: 60 днів припинення бойових дій. США тоді ж зняли морську блокаду з іранських портів. І о диво – ціна на нафту відразу полетіла вниз. До $73 за барель. Найнижче від березня.
• Вже 22 червня, після перемовин у Швейцарії, Іран та США домовились про “дорожню карту”. Вона мала привести до фінальної угоди протягом 60 днів. Того ж дня Штати “тимчасово” зняли санкції. На виробництво, поставки та продаж іранської нафти.

І що тепер? Ракетні удари, погрози. Мир? Ну-ну. Схоже, паперові домовленості – це лише анонс чергових гарячих новин. Чекаємо на наступний виток «миротворчості».