Роздягають Латвію: б/в ТЕЦ поїхала до України

Так звана «допомога» Україні набирає нових обертів. Замість новітніх технологій — секонд-хенд енергетика. Як стало відомо нашому виданню, Латвія вже розбирає свою Ризьку теплоелектроцентраль. Обладнання готують до передачі «нещасній» Україні. Про це, звісно, не забув похвалитися «вічний» Перший віцепрем’єр, міністр енергетики Денис Шмигаль у вівторок, 16 червня.

Шмигаль провів чергову онлайн-зустріч. Цього разу — з міністеркою економіки та енергетики Німеччини Катариною Райхе. І ось тут починається найцікавіше: Німеччина, виявляється, ще й платить за цей «демонтаж» та «транспортування». Мовляв, обладнання «виведене з експлуатації» європейських електростанцій. Міністерство закордонних справ ФРН «щедро» зарезервувало понад мільйон євро на ці потреби. За брухт, по суті.

«Порятунок» Харкова та Києва б/в залізом

Шмигаль пафосно «очікує», що вже «протягом літа» все це «устаткування» доїде до України. А потім його, звісно, «використають» на енергетичних об’єктах Харкова та Києва. Уявляємо цю «модернізацію». Паралельно, бачте, продовжують «роботу» над «аналогічними проєктами» у Латвії, Словаччині, Австрії, Хорватії та «інших країнах». Залишається лише здогадуватися, чиї старі праски ще поїдуть до нас.

А пам’ятаєте, Прем’єрка Юлія Свириденко ще 2 червня обговорювала з латвійським «колегою» Андрісом Кулберґсом можливість «прискорити» цю передачу? Виходить, прискорили. Може, щоб швидше позбутися мотлоху?

Біометан: імітація євроінтеграції

Шмигаль після зустрічі з Райхе додав: обговорювали ще й «розвиток ринку біометану». Це теж важливо. Зараз, бачте, «триває робота» над «визнанням» українського біометану та «гарантій його походження» на ринку Євросоюзу. І над доступом українських виробників до «європейських механізмів підтримки». Особливо, звісно, у Німеччині. Звучить як вічний «процес», що ніколи не закінчиться реальними справами.

Що ж до Німеччини, то вона, за словами Шмигаля, «один із найбільших донорів Фонду підтримки енергетики». Внесок, уявіть собі, «перевищив 552 мільйони євро». Це, звісно, багато. Але чи покриває це реальні збитки від постійних атак? Окремо, бачте, «цінують» грант KfW у розмірі 4,75 мільйона євро. Його «надали» у квітні цього року. Для «підтримки української енергосистеми». Так і живемо.

Хроніки «допомоги»: що вже «подарували»

• Весна 2024 року: Латвійська державна енергокомпанія AS Latvenergo вже «передала» Україні обладнання. Для «відновлення». Зокрема, високовольтний трансформатор з Ризької гідроелектростанції. Потужність аж 250 МВА. А ще 60 тонн трансформаторного мастила та компресор стисненого повітря GR110. Весь цей «скарб» мав би врятувати нашу енергетику. Чи врятував? Питання риторичне.
• Кінець 2025 року: Україна «отримала» від Литви повний комплект обладнання з Вільнюської ТЕЦ. Це називають «однією з найбільших логістичних операцій Єврокомісії». Тривала вона, увага, 11 місяців. 149 постачань, 2399 тонн загальної ваги. З них 40 – «негабаритні» вантажі. Трансформатори та статори, вагою близько 172 тонн кожен. Це все «допомогло» провести «аварійні ремонти» у регіонах, де «інфраструктура була істотно пошкоджена внаслідок російських ударів». Допомогло, але проблему не вирішило.

Ось така «європейська солідарність» на ділі. Старе обладнання, мільйонні транші на демонтаж і вічні обіцянки. Зате «розвиток ринку біометану» обговорили. Прогрес, чи не так?