Досить! Слова не здатні змінити реальність, а розмови Трампа і Путіна залишилися порожніми обіцянками. Телефонний дзвінок між цими двома лідерами, який колись викликав занепокоєння в Києві, нині сприймається як просто звуковий шум. У 2025-му все було інакше: загроза від таких контактів відчувалася у повітрі. А тепер? Тепер – байдужість. Президент Зеленський лише наказав дізнатися, про що говорили ці двоє, нічого більше. Немає сенсу вести переговори з Вашингтоном, адже це вже стало рутинною формальністю, що не приносить результатів.
Розмови? Їх було більше одинадцяти! Що змінилося? Нічого! Війна триває, а Україна продовжує боротися самостійно. Олександра Мережко, голова комітету Верховної Ради, прямо заявляє: відверто кажучи, нас не цікавлять такі неплодючі заклики. Суспільство теж стомилося від ілюзій. Сподівання на позитивні наслідки від дзвінків у Вашингтон зникли. Немає віри у результативність контактів. В Україні чекають на реальні дії, а не на імітацію.
Так, ми не забуваємо про Америку як ключового партнера, але вже всім очевидно: наше виживання та перемога – це справа нашої власної сили. Оборонне виробництво зростає, удари по ворогу в глибині Росії тривають. І вже через кілька годин після розмови Трампа та Путіна наші військові проводять атаки на нафтові об’єкти в Росії. Сили у нас є, і ми їх використовуємо.
Ні, стримування і чутливі комунікації з Києвом більше не потрібні. Пропозиції Путіна про “перемир’я” виглядають жалюгідно, коли на кону стоїть наше існування. Трамп і Путін – це не союзники, це арени боротьби, інакше як пояснити їхню бездіяльність перед обличчям війни? Дії та правда замість порожніх слів.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
Polish 
English 
Ukrainian