Десять років. Десять років. Судова епопея у Шевченківському суді Києва, що перевертає уявлення про правосуддя. Культура? Лише ілюзія, коли “діячі” вживають силу, а не слова. Юрій Скрипаль – герой нашого часу, який стоїть проти системи, борючись за свою правду. Битви на судових засіданнях, побиття, віджимання автівки – це не просто хроніки. Це крик зсередини, виклик безвідповідальності й несправедливості, що довго замовчували.
Система посилає нам своїх “діячів”, розгортає театри абсурду; знайомі обличчя, але де ж війна за правду? Де ті, хто готові стати на захист? Ми проти зради, ми за незалежність духу. Затягнуті в тенета бездіяльності, ми спостерігаємо, як ті, хто мали б захищати, насправді грабують. Правда? Вона така звична, всередині звучить, але часто залишається на узбіччі.
Ця історія не зупиниться. Світло правосуддя має пробитись крізь темряву байдужості. Конфлікт триває, як і боротьба. Ми не забудемо про побиття, не зможемо відпустити це віджимання автівки, бо це символ щоразу нових атак на наше право на справедливість. І це падіння не просто для Юрія, це впадання в прірву для всіх нас. Не мовчимо, не терпимо. Віра у правду – наш щит.
Першоджерело: https://from-ua.info/


