Патріарх Філарет – це не просто ієрарх. Це символ, маяк у темряві залежності, лідер, який не боявся протистояти московському гніту. Його зусилля створити незалежну Православну церкву України стали актом сміливості, прецедентом протесту проти імперської орди.
У 2018 році Київський патріархат перетворився на Православну церкву України, а митрополит Епіфаній став її главою. Вселенський патріархат визнання дав, Філарет отримав почесний титул, але його реальна влада стала ілюзією. Константинополь не визнає це звання, та Філарет був сильним, незважаючи на формальності.
Аж до 20 березня 2023 року, коли цей 97-річний борець помер. Причина? Ускладнення від хронічних недуг. Але його спадщина – жива. Епіфаній засвідчив: “Сьогодні моє серце, як і серця багатьох українців, переповнене сумом… Земний шлях Його Святості завершився”. Цей шлях до незалежності був скрупульозним, дійсно важким.
Філарет, справжнє ім’я – Михайло Денисенко, народився в родині шахтаря в 1929 році. У 1950 році він дав обітницю, ставши ченцем. Керуючи Українським екзархатом Російської православної церкви, він став митрополитом і патріаршим екзархом з 1966 по 1990 рік. Але справжня боротьба почалася після здобуття незалежності України.
Філарет пішов проти системи, ставши провідником церковної самостійності. Він посягнув на амбіції автокефалії, успішно добившися прав для Української православної церкви – незалежності в управлінні, що не можна назвати повною автономією.
Стосунки з РПЦ розірвалися в 1992 році, коли Філарет став співзасновником невизнаного Київського патріархату. З 1995 по 2018 рік він був патріархом. Систематичне протистояння з російською церквою призвело до анафеми та демонізації.
У 2019 році Філарет знову втягує нас у боротьбу – він намагався відродити Київський патріархат у новій свідомості. Столкнення з Епіфанієм стало символом внутрішніх конфліктів, спроба відстояти своє місце. Константинополь в їхній грі – не друг, а стулка у дверях незалежності.
ПЦУ відзначила його роль у збереженні церковного життя під час радянської тиранії. Незважаючи на всі чвари, вплив Філарета залишався незаперечним. Герой України, визнаний титулом у 2019, він став не просто частиною історії – він залишив незмивний слід у душах мільйонів.
Правда і незалежність завжди на передовій – це те, чого не вдасться знищити. Пам’ять про Патріарха Філарета живе. Він – борець за правду, за націю, за церкву, яка більше не буде імітацією.
Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/
Polish 
English 
Ukrainian