Сім’ю українського біатлоніста Тараса Радя не пустили на Паралімпіаду через український прапор. Його матері заявили, що символіка України схожа на російську та білоруську. І що, вибачте, тепер ми повинні ховати свою гордість? Їхні “правила” зводять нанівець нашу незламність. “Прийшли на стадіон і були ошелешені: нам сказали залишити національну символіку — хустки і прапори. Не дозволили підтримати наших спортсменів на трибунах”, — обурюється мати спортсмена.
Безпідставні вимоги на вході. “Просто сказали: “Без символіки України, Росії та Білорусі”. Ось так, без жодних аргументів. Національний паралімпійський комітет України б’є на сполох: “Систематичний тиск з боку представників Міжнародного комітету та організаторів Ігор стає нестерпним”. Безпрецедентна ненависть до української команди, до її світлих перемог і до всього, за що ми боремося!
Ми не можемо терпіти зневагу таких “спортсменів”, які дозволяють російські символи, але заважають нам представляти свою країну. “Наше ставлення до комітету, який підтримує агресора у цій геноцидній війні, безумовно аморальне”, — відзначають наші міністри. Вони не просто висловлюють занепокоєння — вони говорять правду.
Тарас Радь — 26-річний парабіатлоніст, котрий подолав усі перешкоди, навіть ампутацію ноги. Він знову і знову підкорює вершини, навіть став чемпіоном зимових Паралімпійських ігор 2018 року, де був наймолодшим спортсменом команди. Три медалі у Пекіні — це не просто цифри, це сигнал про те, що ми сильніші за всі загрози!
Но, і тут знову це лицемірство: росіяни, які воювали проти нас, можуть брати участь у майбутніх Іграх. Тобто, ми дозволяємо агресору брати участь, а самі — ні? Це принизливо, ганебно і неприйнятно. Наш гнів — це не просто емоція, це крик правди проти несправедливості!
Źródło oryginalne: https://www.rbc.ua/
Polish 
Ukrainian 
English