Затримані українські кошти, які мандрують через Угорщину, викликають гучний резонанс в питанні національної безпеки. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто ставить під сумнів, чи мають ці фінанси стосунок до втручання в парламентські вибори в Угорщині. Його риторика проста і зрозуміла: яка ж справжня мета цього перевезення сотнями мільйонів євро та доларів? Десятки мільйонів можуть стати знаряддям в чужих руках.
Сіярто помічає загрозу, посилаючись на зв’язки осіб, що супроводжували цю грошову поставку, з українськими спецслужбами та армією. Він вимагає знати правду: скільки саме з цих грошей було витрачено усередині Угорщини? Для чиїх інтересів загалом це відбувається? Відверто кажучи, якщо Україна не забезпечить відповіді, Угорщина сама займеться пошуком.
А паралельно прем’єр Орбан, простягуючи руку підтримки Україні, все ж не може приховати: Україні не раді в ЄС. Чи не парадокс — підтримувати країну, і одночасно закликати до заборон? Ось так зароджуються крики «досить» з обох боків.
З моменту, коли Угорщина вирішила залучити військових і спецслужби для охорони енергетичних об’єктів, очевидно — ситуація стала ще жорсткішою. Її кордони — це не просто географія; це арена, де зіштовхуються інтереси, опозиціюють цілеспрямованість і безвідповідальність.
Влада, яка поряд із словами про допомогу, продовжує демонструвати недовіру. Справжній вимір — більше, ніж просто цифри чи декларації. Це — власна безпека Угорщини.
Першоджерело: https://www.unian.ua/


