Фінське Національне управління зі стягнення боргів заявило жорстко — 3,7 мільйона євро російських грошей конфісковано і направлено на відновлення справедливості. Ці гроші, що належали Росії, призначалися як внесок у прикордонну програму з Євросоюзом. Росія вклала їх у справу ще до повномасштабного вторгнення, але вся ця програма зависла в повітрі, а гроші залишилися нічиї — в балансі фінського міністерства праці та економічного розвитку. Тепер вони переходять до «Нафтогазу України» і її дочірніх компаній — власникам вкраденого майна у Криму.
Фінська рішучість — це не просто справа грошей. Наприкінці травня окружний суд Гельсінкі віддав голос за те, щоб виконати рішення Гаазького арбітражного трибуналу 2023 року — мільярдна компенсація Росії за втрату українських активів у Криму більше не фантазія, це законна вимога, що має силу кордону. 4,3 мільярда євро — реальна ціна злочину, що вимагає повернення. Кожна країна, кожен правовий простір зобов’язаний не просто визнати рішення, а виконати його — примусово, без поблажок.
З початку цього року фінське Управління зі стягнення боргів вже відібрало російських активів на понад 40 мільйонів євро. Це сигнал — ми не терпітимемо безкарність, ми діятимемо.
Систему не зупинити від лукавства навіть у Казахстані. Суд Міжнародного фінансового центру «Астана» намагався допомогти «Нафтогазу» стягнути з Газпрому 1,4 мільярда доларів, але уряд Казахстану блискавично став на захист російських інтересів. Міністра юстиції не збентежило, що рішення ухвалювалося без участі Росії — йому байдуже на закон, бо більший закон для нього — політичне ігнорування. Газпром тут має хоч і сумнівне, але формальне право оскаржувати — отже війна в судах триває.
Фінляндія відмовляється бути полем бездіяльності. Тут і зараз вона забирає те, що Росія краде і прагне приховати. Це — не просто сума в євро. Це акт правди і сили проти імітацій, це боротьба за відновлення вкраденого. Війна не закінчилася, поки «Нафтогаз» не отримає своє. Ніякого компромісу з апатією — лише дія, лише правосуддя.


