Фальшивий мир

Зустріч президентів України та США, Володимира Зеленського і Дональда Трампа, пройшла в Палм-Біч, і тривала три години, але результатом стало лише мовчання. Жоден з учасників не зумів вийти з цієї зустрічі з новими надіями на мир. Трамп, знову ж в одній нозі з Москвою, цього разу похвалив Зеленського, але чи це покращить щось? Чи то просто спроба видавати бажане за дійсність?

Трамп заявив, що війна в Україні може завершитися, але не дочекався чітких термінів. Ситуація нагадує гру в Карткові доміки, де кожен хід критичний. “Ми на фінішній прямій”, – відзначив він, але швидше це нагадує ходіння по колу. Поки він звинувачує Зеленського та Путіна в неможливості вирішити конфлікт, справжня ціна цього затягування – людські життя.

Путін, відсутній на зустрічі, все ще володіє присутністю. За годину телефонної розмови з ним, Трамп, ревно ставлячи свою впевненість у мирі, все ж захоплюється діями Москви. Чи досягне справжній мир, коли навіть на Запорізькій АЕС охолоджувачем стає більш обережна поведінка Путіна?

На початку зустрічі Зеленський заявив про домовленості по 90% мирного плану. А от те, що залишилось, викликало основні труднощі. Чи готова Україна віддати території, аби вони не стали новими жертвами? “Чи краще укласти угоду зараз?”, – питає Трамп, вже маючи на увазі, що в майбутньому їх просто не залишиться.

З погодженою умовою референдуму Зеленський демонструє нову гнучкість, але без оголошення про припинення вогню постає запитання: чи можуть бути безПековими будь-які угоди? А в телефонній розмові Трампа з Путіним обидва лідери наголосили, що “схожі погляди” лише затягнуть конфлікт. Хто зможе в історії вказати на ключову роль справжнього миру, коли все ще грається в змагання між позиціями про “тимчасове перемир’я”?

З моменту побрехень, переживань та недостатньої діяльності, жодна з зустрічей Трампа і Зеленського не втілилася у успішну завершеність. Слова вдячності одного лідера іншому навряд чи змінять ситуацію, що склалася. Королем ігор залишається тотальна безвідповідальність. Зеленський, якого недооцінювали, вчора став центром уваги, але чи зможе він укріпити свою позицію, коли Трамп так легко кидає виклик? Кожна зустріч прояснює тільки те, що їхні відносини залишаються поперемінно напруженими та складними.

Якщо сподіватися на чудеса – до чого тут всі ці зустрічі? Кожен день – це новий виклик для України, а не звичайні перемовини. Досить імітацій, досить компромісів! Час діяти.