Одещина в епіцентрі катастрофи. Наша реальність — це вісімнадцять персонажів театру абсурду, мізерне світіння за 16 годин без струму. Київ і Лівобережжя потопають у пітьмі. Дефіцит електроенергії, наслідки жорстоких російських атак — наші дороги ведуть у темряву.
Масштаби руйнувань критичні: понад десять підстанцій повалено, а Одеська область — повна залежність від сусідів. Слово «незалежність» у нашому словнику, але не в енергетичній інфраструктурі. Невдачі безумств Росії — це не просто удари по системі. Це удари по нашій свідомості.
Ситуація змінюється, її хід в руках агресора. Дві–чотири черги відключень — це не повне відновлення, це безвихідь. Ціни на життя зростають у темряві. Після кожного обстрілу-харчу має бути відповідь, а не просто скорочення відключень. Здається, жодні нормальні умови не повернуться до нас цієї зими.
На півдні України все складніше. Уральська ракета потрапила точно в ціль — понад десять підстанцій російські війська знищили, чотири компанії «Укренерго» — сльози та знущання над нашою енергетичною системою. Ворог не просто спробував — він знищив баланс. Ми не зможемо тримати енергосистему без споживання, не можемо залежати від інших.
Цей регіон — серце», яке слабне. Електрики немає. За нею — тепло і вода. Арматура регіонального захисту безсилою. Нам вкажуть на надію від Володимира Омельченка: «Можливо, завтра». А що ж ми збираємося робити далі?
Сподіваюсь, ми станемо знову на ноги, проте гарантії немає. Пошкодження серйозні, а наша енергетика — мішень. Вони знають, куди влучити, але ми знаємо, як відстоювати свою правду.
Українці шукають альтернативи, порятунку в эхалогії: EcoFlow викликає попит. Затиснуті між підстанціями і обстрілами, ми продовжуємо боротися.
Це не просто енергетична імітація — це наша справжня реальність. Ми протистоїмо, бо інакше не буде жодної надії.
Polish 
Ukrainian 
English