Трамп подає руку Україні, але чи справді це серйозно? На пресконференції з Володимиром Зеленським він закинув ідею виступити перед українським парламентом. Спочатку в його словах чути вагання: “Не обов’язково їхати, але угоду укласти хотілося б”. Однак потім він згадує, що готовий до дій, якщо це принесе користь: “Я пропоную виступити. Не знаю, чи це допоможе, але зможу спробувати”. І ось тут, як блискавка, з’являється Зеленський, який запрошує Трампа в Україну. Давайте складемо мапу: “Якщо це може врятувати тисячі життів, я готовий”.
Але чи достатньо цього? Переговори у Флориді тривали понад дві години. Успіх чи імітація? Вони узгодили всі пункти мирного плану, але аж до питання Донбасу залишилося чимало проблем. Росія вимагає контроль над територією без бою та спробує захопити ще більше площ. Трамп без тіні сумніву наголошує, що Росія “допомагатиме” Україні, відкриваючи можливості для відновлення роботи Запорізької АЕС і торгівлі енергоносіями з “дуже низькими” цінами. Це що – милосердя з боку агресора?
Ми знову чуємо про рятівників, які не лише несе нам свободу, а заробляє на навалі наслідків. Трамп кличе до дії, до рішучих кроків, та чи їх зробить? Проти безвідповідальності мусимо виступити. Проти цієї системи імітації правди, шкодуючи, що за спинами дипломатії не видно мирного вирішення. Час сказати “досить”. Час перетворити слова в дії.


