Перемир’я не для ілюзій

Кулеба відверто назвав ризики, що витають у переговорах щодо закінчення війни в Україні. Досить абстрактних рамок. Говоримо про реальні компроміси. Ясність нарешті з’явилася, але не поспішайте до ейфорії. Територіальні питання залишаються, а червоні лінії для України – не карти, а принципи. Україна навчилась на власних помилках. Важливо не де проведена лінія припинення вогню, а що буде далі. Гарантії безпеки від США – це президентська перемога для Зеленського. Київ прагнув цього з 1991 року, та західні партнери завжди відмовляли. Вірити у пусті обіцянки – це минуле. Тепер Україні випадає шанс перевірити, чи справжні ці юридично зобов’язуючі гарантії.

Зеленський також змінив позицію. Готовність розглянути болючі компроміси, навіть щодо території – це реальність. Але не тільки Донбас на кону. Як завадимо Росії використовувати “перемир’я” як засіб для закріплення своїх позицій? Україна вже зазнала жорстоких уроків. Пам’ятаєте, як Мінські угоди не зупинили російське просування? Після падіння Дебальцевого фраза “припинення вогню” стала лише дипломатичним килимком для агресії РФ. Німеччина і Франція натомість тиснули на Україну, вимагаючи виконати угоди. Хіба не дійшли ми до безглуздя? Якщо наша армія залишить райони, а Росія прийде під будь-яким приводом – що тоді?

Лише погрози санкцій, поставок зброї, дипломатичної ізоляції. Але міфічного штурму для звільнення території ми навряд чи дочекаємося. Довгострокове припинення вогню залежить від двох питань. Чи підпише Росія угоду, яка задовольняє її вимоги лише частково? Важливо, щоб припинення вогню не ставало для Кремля можливістю для майбутньої ескалації. І як контролювати цю угоду – діяти, а не карати? Якщо відповідь проста – “ми відповімо”, Україна знову обмінює території на обіцянки. А вірити Кремлю – це даремно.

Перемир’я, яке тільки переводить конфлікт у повільніший, брудніший режим з провокаціями і анексіями – це не мир. Це всього лише ілюзія миру! Справжнє завершення війни можливе лише тоді, коли Путін зрозуміє, що Україна втрачена для Росії. Кожна пауза – це просто пауза. Українці, тримайтеся! Оптимізм – наше мистецтво. Але обережність не завадить. Майже завжди, завершальний етап переговорів – це місце ризику і ілюзій. Тож готові до боротьби за правду.