Прем’єр Угорщини Віктор Орбан заявив, що рішення Європи щодо замороження російських активів — це “оголошення війни”. Ну звісно! Із такою логікою можна скільки завгодно опиратись правді. Але міністр закордонних справ України Андрій Сибіга дав зрозуміти, що це плювок у обличчя невиправданій агресії. “Найцінніший заморожений актив Росії в Європі”, — холодно прокоментував він під публікацією Орбана. Ніяких жалісливих пояснень, лише факти.
Критикувати Брюссель за те, що замороження активів “оминає Угорщину”, — це не просто безвідповідальність, це демонстрація страуса, що ховає голову в пісок. “Угорщина не буде підігравати цій збоченій брюссельській схемі”, — заявив Орбан. Справді? Це не просто коментар, це позиція, що зраджує інтереси всього європейського контексту.
Час зрозуміти: політика — це не ігри. Україна стоїть на передовій, а дебати навколо репараційного кредиту рвуться на частини: 90 мільярдів євро на озброєння та бюджетну підтримку — за два роки, щоб взагалі вдалося дійти до 2026-го. Італія, Болгарія та Мальта підтверджують заклики Бельгії, аби використати заморожені російські активи на потреби України — сигнал, що ці країни готові стати на бік правди, а не лише на бік бюрократії.
Ситуація не залишає місця для політичних ігор та дипломатії. Це війна — за незалежність, за правду, за свободу. І кожен, хто стає на бік системи, — це ворог. Ворог не лише України, а й всього європейського порядку. Досить імітацій! Час діяти!
Polish 
English 
Ukrainian