Станом на 21 січня Київ продувається вітрами без тепла. Чотири тисячі будинків, і цей холод не просто переполох. Майже 60% столиці, без електрики. Це не випадковість, це наслідок бездіяльності. Президент Зеленський просив про енергетичний селектор, але де відповіді? Кияни, Сумщина, Чернігів, Харків – справжня криза на порозі.
Ремонтні бригади, яким нам потрібно довіряти, мчать на допомогу, а за кулісами – ДСНС, енергокомпанії та комунальники. Невже це все? Воно доступно, але за час давати відповідь нема. Президент вимагає додаткових зусиль. Як звикли жити у бездії!
Міністерство внутрішніх справ повідомляє: пункти обігріву, гаряче харчування, мобільний зв’язок. Замість справжнього росту – формальна активність. Наради з кремезними чиновниками всередині “Укренерго” щодо швидкості ремонту.
А потім – Запоріжжя. Звіти про те, як розправити крила, аби знищити “Шахедів”. І прем’єр з міністром оборони тепер слідкують, щоб працівники енергетики були заброньовані. Чому? Тому що безвідповідальність стану засмучує.
Після нічних ударів 9 та 12 січня у місті спалахнула справжня катастрофа з електро- і теплопостачанням. Київ запустив систему опалення з новими силами. Сотні тисяч людей у холоду, без тепла, без світла. Тільки за останні дні більшість знову включили в нормальне життя.
Але в ніч на 20 січня чергова атака обігнала час, а наші відважні знову залишаються без тепла в мороз –15°C. Це не війна, це виклик, це наш безпосередній опір цій системі. Час діяти, бо ми знову опинилися на краю.
Źródło oryginalne: https://www.rbc.ua/
Polish 
Ukrainian 
English