Здача Донбасу суїцид для України

Мирні переговори в Абу-Дабі, під контролем адміністрації Трампа, нібито відновлюються. Але за цією дипломатичною façade ховається страшний сценарій. Русия наполегливо вимагає передачі їй контролю над Донецькою областю. Це не лише бажання “зберегти обличчя” – це спроба підпорядкувати Україну та знищити її оборонні можливості. Здача Слов’янська та Краматорська означатиме, що Київ втратить ключову лінію захисту. Донецька область, відвойована українськими солдатами, стала міцною фортецею, зведеною із кров’ю і сльозами з 2014 року.

План, який може бути реалізовано – це катастрофа. Невдалі переговори після передачі територій дозволять Росії активно атакувати вже ослаблену Україну. Рубіо в Сенаті вже підкреслив: питання Донецького регіону – це “єдиний залишок” в переговорах. А Москва, в свою чергу, оспорює цю заяву, вимагаючи й інших поступок.

Чому Кремль так зміцнився на цій території? Донецьк – це символ. З початку вторгнення в 2014 році він став епіцентром “сепаратистського” руху. Пропаганда Росії створила образ Донбасу як “історично російського” краю. Анексію Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей Кремль проголосив у 2022 році. Але здавалося, що Москва поступилася частинами Херсона та Запоріжжя. Слов’янськ, місто-протест, все ще поза російським контролем. І це питання стане бомбою уповільненої дії.

Здавши Донецьк, путін зможе виглядати переможцем на міжнародній арені. Люди проливали кров за цю землю, а тепер? Здача територій – це вибух, що загрожує єдності України. Президент Зеленський чітко зазначає: компроміси можливі, але не за рахунок територіальної цілісності. Пропозиції американської сторони підривають основи суверенітету. Путін намагається нав’язати свої умови, але українці не можуть прийняти це.

Невже кожен в Україні має втратити останнє?

Проблеми води в окупованому Донецьку – це ще один удар. Вода – це ресурс, що знищається. Кремль хоче вирішити цю кризу, відібравши території. Ніхто не запитає думку народу, поки кров і сльози – це розплата за мовчання.

Українці повинні запитати себе: чи готові ми поступитися своїм?

Źródło oryginalne: https://www.unian.ua/