Дипломатія за келих: Як Трамп угробив “вечері однодумців” у Брюсселі

Колись американські посли вміли. Збирали європейських “союзників” на затишні вечері. Там, у Брюсселі, домовлялися, обмінювались думками, шукали консенсус. Роками так тягнулося. Потім повернувся Дональд Трамп до Білого дому. І все. Традиція померла. Як засвітили у Politico, капець бенкетам.

Бенкети для “обраних”: було, та спливло

Дев’ять діючих та колишніх дипломатів, єесівських та інших, підтверджують: ті вечори були чи не найкориснішою платформою. Американські дипломати обзивали їх “вечерями для однодумців”. Збиралися раз на місяць. Учасників — менше десятка.

Хто входив до “клубу”? Посли кількох країн ЄС. Представники стратегічно важливих не-членів Євросоюзу. Іноді заглядав і впливовий глава кабінету президента Європейської комісії Урсули фон дер Ляйєн Бйорн Зайберт. Це так, для солідності.

Уявіть картину: келих каберне совіньйон чи шардоне з Напи. Тарілки зі стейками, рибою. Все на новій, “професійній” кухні. І там, за вином та їжею, “однодумці” відверто базікали. Щоб зрозуміти позицію урядів. Позицію інститутів ЄС. Ще до того, як почнуться офіційні переговори. Аби потім не бути шокованими. Колишній американський дипломат назвав це “кров’ю у жилах дипломатичної системи”.

• «Це кров у жилах дипломатичної системи. Це як: „Я не можу сказати це офіційно, але неофіційно це наші червоні лінії, це мої міркування, політичні реалії в моїй країні, і я не розумію, чому ви не можете зробити X, Y і Z“».

Трамп прийшов — дипломатія вмерла

Відсутність таких зустрічей – це не просто так. Це, друзі, символ. Символ того, що США відвертаються від Брюсселя. Трамп тисне на ЄС? Так. Американська місія тепер менше парить собі мізки налагодженням відносин. Забула про неформальну дипломатію. А колись же Вашингтон нею формував дискусії, отримував підтримку.

Що накоїв Трамп, повернувшись до влади?

• Ввів мита на європейські товари.
• Пригрозив вивести війська з країн НАТО.
• Пообіцяв захопити Гренландію.
• Неодноразово представляв Європу як супротивника. Не стратегічного партнера.

Під Трампом американська місія не зовсім забула про “кулуарку”. Двоє не-єесівських дипломатів стверджують: обіди та вечері час від часу були. Але рідше. І формат інший. Який? Зустрічі “П’яти очей” (США, Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія). Або “четвірки” (США, Японія, Індія, Австралія). Але ж це зовсім не “вечері однодумців”. Це не те. Зовсім не те.

Навіть анекдотичне суперництво кухарів було. Хто краще наготує, чиє вино вишуканіше. Посли змагалися. Егоїстично. За звання “найкращого кухаря”. А тепер, мабуть, у кожного свій кухар, і жодних змагань.

Американський вплив: прощавай?

Дипломати бачать це як “символ чогось більшого”. Американський вплив потихеньку слабшає. Десятиліттями США були незамінним гравцем у Брюсселі. Збирали союзників, формували дискусії, винюхували інфу через мережу зв’язків. Тепер – це минуле.

Ось вам і реальність. Поки світ збирається. Наприклад, триденний саміт G7. У французькому Евіан-ле-Бен, на березі Женевського озера. 15-17 червня. Сім найвпливовіших держав (Британія, Канада, Німеччина, Італія, Франція, Японія, США) плюс Євросоюз. Український президент Володимир Зеленський – гість.

На порядку денному – війна Росії проти України. Світові лідери разом із Зеленським спробують вмовити Трампа схилити Росію до переговорів. На основі п’яти умов для “справедливого миру”. Тих, що раніше узгодили з Києвом Британія, Німеччина, Франція. І це все відбувається. Доки Росія, як завжди, робить своє: в ніч проти 15 червня, на старті саміту, вона бомбила Київ. Атакувала Києво-Печерську лавру.

Ось така вона, нова американська дипломатія. Чи її відсутність. Замість стейків і шардоне — погрози і байдужість.