Війна без компромісів

Володимир Путін розпочав свою повномасштабну війну 24 лютого 2022 року, сподіваючись за три дні захопити Київ. Не вдалося – і він змінив курс, намагаючись підкорити Донбас та південні області України.

Російський диктатор, оголосивши “спецоперацію” з “демілітаризації і денацифікації” нашої країни, не уявляв, що нація не здасться легко. Захід, використавши свою силу, встав на захист України. Кремль продовжує свою пропаганду – стверджують, що це “народна війна” проти “колективного Заходу”. Але це всього лише маніпуляції.

Зараз події розгортаються в Парижі, де президент України Володимир Зеленський зустрічається з учасниками “коаліції охочих”. Безпека України – ось що зараз в пріоритеті. Військові керівники з “коаліції” обговорюють реальні гарантії для нашої країни: це не просто слова, це – питання життя та смерті.

На українських фронтах сіють терор – кількість атак російських дронів, як і раніше, зростає. Три поранених в поліційній атаці на Запоріжжі показують, що терор не має меж. СБУ спільно з правоохоронцями блокує спроби мобілізаційних шахраїв, але система продовжує гнутися під вагою обстрілів, світло у містах знову відключається через російські атаки.

Дії Росії викривають зраду всередині країни – Державне бюро розслідувань стоїть на варті, викриваючи зрадників. Проте ворог не зупиняється, а продовжує свої агресивні дії проти мирного населення – щоденна доза бомбардувань залишає по собі смерть і руйнування.

Сили оборони України виконують свою місію, знищуючи тисячі російських окупантів. Це війна не лише з зовнішнім агресором, а й спроба зберегти свою ідентичність – надія на мир народжується у серцях тих, хто бореться. Число загиблих внаслідок атак на цивільні об’єкти продовжує зростати – складно підрахувати всі втрати, але кожен з них – це біль та горе, яке ми носимо в собі.

Літаків стратегічної авіації Росії не щадять, кожен запуск ракети може привести до нової трагедії. Весь світ бачив страждання українців, і Кремль продовжує грати в свої ігри. Але ми не дамо їм можливість зламати наш дух.

Ми є свідками безкомпромісної боротьби: бути чи не бути – ось у чому питання. Від кожного з нас залежить, яка повернеться правда на нашу землю. Смиритися з безвідповідальністю – не варіант. Україна готова до оборони, а мир є метою, за яку варто боротися до останньої краплі крові.