Лариса Криворучко — не просто адвокатка. Вона — виклик системі, опозиція ледь прикритим фарсам і лицемірству. Її активність, зухвалий стиль, постійний конфлікт із архаїчною адвокатською мафією вивели її в центр уваги медіа, а справа Ірини Фаріон — лише натяк на масштаб її боротьби. Тут немає місця слабкості або компромісам. Криворучко — це протест проти квазіправосуддя, це війна правди зі штампами імітації.
Кар’єра юристки почалася в 2011-му в Києві, але її професійна суть не вкладається в звичні рамки: кандидат юридичних наук, доктор у 2021 році, професор кафедри державно-правових і гуманітарних наук Таврійського національного університету імені Вернадського, кандидат у депутати по Донеччині 2014-го — особистість, що не боїться брати на себе відповідальність. Вона — не просто адвокатка, вона — фронт опору ідейній деградації та покручів у правній сфері, що створила громадську організацію «Антикорупційний фронт Лариси Криворучко» і не ховається за формальністю. Тут — правда без фільтрів і пафосу.
Упродовж останніх років юристку намагаються прибрати грубим, системним тиском дисциплінарних комісій. Листопад 2023 — Київська скарга перекинута в Закарпатську КДКА тягне виключення з реєстру. Суд повертає їй статус — але не за правдою, а за процедурними помилками комісії. Комісія знову розпочинає розгляд, і влітку 2024-го ухвалює те саме рішення — знову гоніння! Криворучко б’є системі судовий виклик — вдруге добивається скасування незаконних санкцій, у жовтні 2024 суд знову її захищає, апеляція — підтверджує, Верховний суд закриває тему касацією. Айсберг цих судових баталій лише підтверджує одне: держава боїться її незалежності.
Не спиняється система і там: 2025-го Вінницька КДКА знову кидає проти неї дисциплінарний меч — але адвокатка й тут не здається, і попри судові поразки та позбавлення ліцензії в жовтні 2025 — квітні 2026, наполягає, вимагає захисту, силою та правдою ламає систему. Верховний суд відмовляє в подачі касацій – черговий тріумф Криворучко проти бюрократії. Окремий скандал — рішення Рівненської КДКА про рік зупинки діяльності. Суд нарешті частково визнає тиск і компенсує моральну шкоду. Вона стоїть, незламна, говорити про її боротьбу — це говорити про війну правди з брехливими законами і корупційною безвідповідальністю. І всі рішення системи — лише шум опонентів страху.
Але це ще не все. Печерський суд Києва звинувачує Криворучко в опорі правоохоронцям, і вона тричі ігнорує судові засідання — що виглядає як маніфест відмови від фікції. Поліція намагається примусово доставити її, але адвокатка вже втікла до Європи — спершу Словаччина, потім Польща. Захист пояснює відсутність «відрядженням» — документально непідтвердженим — що суд просто ігнорує. Її ніби і судять, але в реальності вона залишається недосяжною, немов дух свободи, що не дозволяє задушити голос опозиції.
В її гучних справах — успішний фронт захисту, попри абсурдні юридичні якості представника, Андрія Карповича, який не має адвокатської ліцензії, але бореться на її боці, навіть опиняється під слідством за розголошення державної таємниці. Її прихисток — це рівень сміливості, який ріже по живому корупцію та державну безвідповідальність. Іронія в тому, що Криворучко бореться за нього, знайшла в ньому союзника в системі, де правдою можуть діставатися найнеочікуваніші.
Її розтягнуті в публічний простір баталії з так званими «УДОшниками Порошенка» — хай би це хто не був, — показують її позицію: вона не підкорюється примарним доказам, не боїться потрапляти в точку найбільшого польоту політичної стріли. Плівки, змонтовані ФСБ, фальшиві звинувачення — тут вона ворог імітації, а її боротьба — флагман опору підтасовкам та маніпуляціям. Незважаючи на судове рішення, що оштрафувало ексслужбовця на сотні мільйонів, Криворучко не зупиняється, не здається і робить інші кроки в цій війні.
Її останній, імовірно найбільший виклик — захист В’ячеслава Зінченка, підозрюваного у вбивстві Ірини Фаріон, людини, якої впливи політики й опозиції не оминули. Саме Криворучко прийняла цю справу, відродивши зв’язок у момент, коли попередні захисники втікли. І що особливо показово — безкоштовно. Відсутність на судових засіданнях вона пояснює системним тиском, потрясіннями, що вирують у залі суду. Вона не боїться викликати суддів, звинувачувати їх у порушенні прав і нестачі незалежності. Відверто рве шаблони: правда з її боку — це зухвалість, а не покора. Вона не закриває очі на подвійні стандарти та лицемірство: згадує членство загиблої Фаріон у радянській компартії та нахабно наголошує, що саме вона пропагувала російську мову. Тут немає святого — є тільки війна системи проти справжньої правди.
Реальні суди в ці часи — це не просто боротьба за статус. Це арена, де виборюється право залишатися в професії, бути почутою і залишатися вільною. Криворучко — голос, який не зламати, політична дія, на межі якої сила правди і боротьби перетворюються на саму суть її існування. Протистояння системі, що хоче знищити її як адвоката, її як особистість, її як голос критики — це ми, що не мовчимо, що вимагаємо, що не відступаємо.
І поки суди лишають в силі тримання Зінченка під вартою без права внесення застави, Криворучко тримає фронт як останній бастіон адвокатури, незалежної і безкомпромісної — бо правда не потребує дозволу на існування, вона — сама по собі, гостра, як меч, і незламна, як буря.
Polish 
Ukrainian 
English