На кордоні з Польщею знову зафіксовано затори. Це не просто черги. Це сигнал війни проти системи, яка намагається загнати нас у рамки безвідповідальності. Краківець і Шегині – ось два пункти, де накопичуються сотні легкових автомобілів, близько 210 авто не можуть пройти, а ми сидимо в цих чергах, чекаючи, поки нас впустять у власну країну. Автобуси? Так, теж не відстають. В Краківці – 8, у Шегинях – 10. І жодної черги автобусів на виїзді з України. Дивно, чи не так?
В інших пунктах заторів немає. Але це не звільняє нас від питання: чому? Чому в одних місцях черги, а в інших – наче снігом заметені дороги?
Пам’ятаєте, які показники ми мали? У грудні на Львівщині рекордний пасажиропотік – понад 75 тисяч громадян за добу. Це не просто цифри – це демонстрація нашого прагнення до незалежності, до свободи пересування. А тепер ми знову стикаємося з реальністю, де правда перетворюється на імітацію.
На кордоні з Румунією, принаймні, запустили цифрову систему в’їзду/виїзду. Чи можемо ми хоч сподіватися на прогрес? Не зважаючи на всі ці заяви про нові технології та покращення, ми бачимо, як кожен виїзд в Україну стає ще одним тестом на витривалість.
Знаємо, ми не можемо здаватися! Це не просто черги – це битва за наші права.
Źródło oryginalne: https://ua.korrespondent.net/
Polish 
Ukrainian 
English