Відкритий виклик системі. Наявність ДНК у базі даних – це наша потужна зброя в бою за ідентифікацію полеглих захисників. І наразі, лише кровні родичі зниклих безвісти військових несуть цей тягар, здаючи зразки ДНК.
Факт: понад третина українських військових вже здали свій біоматеріал, 95% зібраних зразків доставлено до Центру обліку геномної інформації. Міноборони цього не приховує і підтверджує: “Станом на сьогодні ми організували повний та безперебійний цикл відбору та зберігання біологічного матеріалу”.
Це не простий бюрократичний процес. Це критично важливо для швидкої реакції у надзвичайних ситуаціях. Ідентифікуємо наших захисників, якщо вони зникли. Міноборони підкреслює: пріоритет – не для слів, а для справ у територіальних центрах, навчальних закладах, на передовій. Ніхто не залишиться без відповіді.
Можливо, це звучить як відчайдушний заклик, але так і є. У війні за незалежність ми відбираємо біологічний матеріал за Законом України “Про державну реєстрацію геномної інформації людини”. Це заходи, які стали обов’язковими на тлі воєнного стану. Ніхто не має права скаржитись на цю жорстоку реальність.
Сучасні методики – безпечні й безболісні. Відбір букального епітелію – це простота в дії, яка відповідає всіма стандартами. Тут немає місця компромісам. Людська гідність – на першому місці.
Скільки часу пройде, поки ідентифікують загиблу від рук агресора 15-річну киянку? Півтора року чекання. Це не просто прізвище в списку. Це драма, це живий біль вписаний у ДНК.
А в той же час МВС формує ДНК-базу родичів викрадених дітей. Це наш фронт, і він вимагає заліза волі та рішучості. В умовах цього конфлікту, ми – проти безвідповідальності. Ніхто не залишиться в тіні. Тільки правда та дія ведуть нас вперед.
Polish 
English 
Ukrainian