США сконцентровано демонструють міць біля Ірану, як перед бурею. Президент Дональд Трамп, не соромлячись у висловлюваннях, підтверджує – Тегеран хоче нової угоди. Але хіба це не гра? Коли американський флот нарощує силу, ми знаходимося на межі великої гри.
Трамп, у грізному інтерв’ю, розкриває картки: “велику армаду” він скинув у регіон, потужнішу, ніж ту, що раніше мобілізував для тиску на Венесуелу. У небі вже кружляє ударна група авіаносця “Авраам Лінкольн” — стратегічна сила нам тут не на провокацію, а на розв’язання.
Попри всі військові приготування, президент від наслідків конфлікту не відступає: Тегеран бажає дипломатії, але чи справжні це наміри? Вони дзвонять, просять про угоду, але без сприйняття умов, які співпадають із американськими вимогами: вивезти збагачений уран, обмежити ракетний арсенал, закрити підтримку терористичних груп. Ми чітко ставимо умови – без компромісів.
У відповідь на придушення протестів у Ірані Трамп не залишається у тіні. “Жорсткі дії” — так звучить загроза на адресу режиму аятол. Час повністю замінити стару систему, зміна керівництва — це необхідність, хоч ми й не прагнемо пристосовуватися до витончених маніпуляцій.
Іран уже зазнав ударів: їхня ядерна інфраструктура сильно пошкоджена, але жодних офіційних висновків щодо запасів урану немає. Чи готові ми й далі чекати? Американська армія на висунутій готовності – F-15 та F-35 вже на старті. Адмірал Бред Купер у Ізраїлі, щоб підтвердити: якщо Іран спробує удари, ми не спізнимося відповісти.
Іран, втрачаючи людей під час протестів, втрачає й довіру. Кожен день бездіяльності — це день, що може стати останнім для їхнього режиму. Народ вимагає виходу на світло, а ми готові підтримати їх у цій боротьбі за незалежність.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
Polish 
English 
Ukrainian