Справедливість чи кишеньковий тягар? Європа ділить шкуру ще не вбитого ведмедя

Увага! На горизонті – великі гроші. Чи то пак – чужі гроші. Як засвітили в «Європейській правді», Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга не стримав подяки. Адресати? Очільники МЗС Швеції, Польщі, Нідерландів та Іспанії. За що? За «листа щастя» Єврокомісії. Суть? Використання заморожених російських активів. Звісно, на користь України. Краса!

Сам Сибіга, судячи з його дописів у соцмережі X, упевнений: Москва не зупиниться. Терор лише посилюється. А Україні? Дефіцит. На оборону, на відновлення. Гроші потрібні, і негайно. Звідки ж взяти?

Російські активи: логіка чи емоції?

Ось і відповідь Сибіги. Прямолінійна, як удар серпом по… бюджету Росії:

• Використати російські активи.
• Не європейських платників податків.
• Покрити витрати на захист України.
• І, головне, решти Європи від російської загрози.

Справедливо, каже міністр. Логічно. Дискусія? Раціональна. Без емоцій. Ага, звісно.

Роздуми «експертів» та бельгійський страх

Сибіга вірить. Експерти щось там розроблять. Реалістичні рішення. Щоб все було по-європейськи. Міжнародне право, верховенство права. Ризики? Мінімізують. Розподілять. Щоб не було «несправедливого тягаря» на окремі держави. Колективно! Звучить, як пісня.

Наступного тижня, каже Сибіга, чекає «обговорень» з колегами з ЄС. Будуть шукати «шляхи подальших дій». Почекаємо, звісно.

Тим часом, видання FT вже розтрубило: Швеція, Нідерланди, Іспанія, Польща таки підготували лист. До Єврокомісії. Закликають відновити роботу. Механізм використання заморожених суверенних активів РФ. Для фінансування України. Знову ж таки.

Але тут на сцену виходить Бельгія. Міністр закордонних справ Бельгії Максим Прево, під час візиту до Києва 18 серпня, чітко заявив: хоче гарантій. Що Бельгія не залишиться сам на сам із витратами. Якщо Росія раптом оскаржить це рішення в суді. Боягузи? Чи реалісти?

Сибіга ж не здається. «Настав час», каже. Активно повернутися до теми заморожених активів. І того, як їх можна використати. Кому? Звісно, Україні.

Отже, Європа знову танцює навколо чужих грошей. А хто оплатить банкет, якщо музика стихне? Питання, як завжди, риторичне.