Справедливість не для всіх

Вища рада правосуддя прийняла рішення — звільнити у відставку суддю з Дніпровського районного суду в Києві Наталію Яровенко. Так звана “суддя Майдану”, яка в 2014 році на чотири місяці позбавила прав водія учасника автопробігу до “Межигірʼя”, Євгенія Дідика, нарешті отримала свої 30 срібняків. Але це ще не вся історія.

У 2019 році, коли Яровенко намагалася потрапити в Касаційний цивільний суд Верховного Суду, жорстка перевірка на доброчесність показала, що з її деклараціями щось не так. Постійні маніпуляції з інформацією про майно чоловіка виявилися червоним прапорцем. Громадська рада доброчесності відзначила: жоден порив етики на її рахунку.

11 грудня стало днем, коли Вища рада правосуддя офіційно закрила кар’єру цієї судді, прийнявши її заяву про відставку. Але справа навіть не в її звільненні. Справа в тому, що система продовжить утримувати цю особу — довічні виплати з бюджету, розмір яких залежить від стартової заробітної плати. Судді, які добре знають, як грати в цю гру, отримують від 50 до 90% своєї зарплати.

Яровенко з 2003 року слугувала “важелем правосуддя”, а в 2018-2019 роках вона безрезультатно боролася за посаду судді у Верховному Суді. Але в лютому 2019 Громадська рада доброчесності підтвердила, що вона не відповідала вимогам доброчесності і професійної етики. Чи це справедливість?

Ключовий момент у цій історії — справа Дідика. Суддя позбавила його прав на керування без його присутності в залі суду, в той час як у матеріалах справи не було ані натяку на його активну участь у Майдані. Вона просто загралася в систему, і сьогодні знову намагається уникнути відповідальності.

Але це ще не все. Її декларації за 2015-2017 роки не відображали цінності автомобілів чоловіка — дорогих, елітних машин, які ігнорувалися, як літера на крупній тенісній карті. Вона стверджує, що це особисті активи чоловіка, які він купував та продавав без будь-якого її відома. А сама Яровенко купила Skoda — за сміховою ціною в 10 тисяч гривень, в той час як ринкова вартість досягала 300 тисяч.

І навіть її син, який не мав жодних доходів, раптом стає власником квартири в Києві за майже 2 мільйони гривень. Як це взагалі можливо? Громадська рада доброчесності вже запитує, куди зникли задекларовані доходи.

Вона отримала більш ніж 1,5 мільйона держзарплати у 2024 році, тоді як чоловік живе на пенсію у 32 тисячі. А син, виявляється, подарував їй ще 100 тисяч. І все це — частина одного великого сценарію, де система задовольняє своїх служителів, а решта просто спостерігає.

Справедливість не для всіх, а, схоже, лише для тих, хто відстоює її без грані, подаючи картину, що для чогось вона взагалі вартує. Час зрозуміти, що ми проти системи, що честь і правда важать більше за імідж і маніпуляції.