У Броварах стається жах. 38-річна жінка, мати двох дітей, вибрала ігнорування. Коли її молодшому синові, якому в липні мало виповнитися три роки, стало зле, жінка не покликала медиків. Ось так, просто, без жодних замислів. Дитина померла, а на зміну горю прийшла вкрай холодна безвідповідальність — вона поклала тіло у коробку і заховала у шафі спальні. Уявіть, кілька днів вона переконувала родичів, що хлопчик отруївся і його забрали до лікарні.
Яка жахлива іронія: бабуся, зростаючи в бездіяльності, почала шукати онука по лікарнях. І яка ж безпорадність! Коли жоден медичний заклад не підтвердив інформацію, жінка звернулася до поліції. Власник життя, який опинився в небезпеці, спочатку залишився невидимим.
Системи, які мали б захистити, відвернулися. Жінка затримана. Підозра у злісному невиконанні батьківських обов’язків — це мізерна спроба відшкодувати жахіття, яке мало місце. Три до восьми років — ось такий вирок для тих, хто обирає бездіяльність.
А старший син, нажаль, під опікою родичів. Прокуратура у своїй безмежній мудрості запустила перевірку соціальних служб. Чи варто сподіватися на їх реакцію? Чи достатньо було кризового сигналу, аби відчути всю серйозність ризиків у цій родині? Сильні запитання без відповідей.
Нагадаємо, це не поодинокий випадок. Під час жорстоких дій і безвідповідальності, деякі мами в Україні вважають своїм правом побивати і вбивати своїх дітей. Як ми можемо спити спокійно, поки виймаємо жахіття з шаф, а система скаржиться на безсилля?
Першоджерело: https://ua.korrespondent.net/
Polish 
English 
Ukrainian