Згідно з задумом президента Володимира Зеленського, ми маємо рамкову мирну угоду, але чомусь реальність тисне, як гаряча куля в голові. Яке наївне бажання поставити цей документ на всеукраїнський референдум! Тут справа не лише в територіях, а в контексті того, що територіальна цілісність країни, її душа — не предмет для дебатів.
Депутат Олександр Мережко проаналізував цю безглуздість, звісно, аргументуючи, що справжнє змагання починається тоді, коли перед вибором стаєш не за принципами компромісу, а за народом. Конституція? А що, якщо вона не узгоджується з бажанням колах влади? Ще з’являється перспектива ратифікації в Верховній Раді — абсурд, адже депутати не можуть уникнути своїх відповідальностей.
У той же час, ми крутимось у спіралі ілюзій. Путін — агресор, і наші дії повинні бути спрямовані проти цієї системи, а не на її підтримку. Трамп, з його ніким не обмеженим стилем, намагається витягнути з нас швидкі рішення, які неодмінно приведуть до програшу… адже мова йде не тільки про територіальний поділ, а про виживання України в цілому.
Гренландія? Це не наші війни. Нам потрібен союзник, а не суперник у змаганнях з цивілізаційною агресією. Словами можна ламати межі, але факти залишаються незмінними. Україна — це не просто черговий хід у геополітичній грі, це фактичний фронт боротьби за демократичні принципи півсвіту. Тому членство в НАТО — це не обіцянки, а лише наш шлях до справжньої безпеки. Справжня гарантія — це єдина мета.
Поки ми тримаємось, нас не зламають. І це не лише питання національної гідності — це боротьба за правду, за світ, де не існує місця для агресорів. Відмовимось від ілюзій — компроміси з Путіним — це шлях до безвиході. Кордони мають бути непорушними — це, перш за все, наша ідея, наша місія.
Першоджерело: https://www.rbc.ua/
Polish 
English 
Ukrainian