Падіння філософа

Досвідченого українського читача не так просто здивувати. Але слід нагадати, що на той момент лорда-канцлера Англії обіймав… Френсіс Бекон. Так, той самий Бекон, що став символом філософії. Невже депутати дійсно сподівався, що мудрість його спасе? І ось він, філософ у кріслі глави уряду — не на троні, але близько. І що ж, тепер ми знаємо, що “уміще” не є щитом від корупції. Чи кожен філософ має демонструвати чесноту? Очевидно, що ні. Але в Бекона просто вражає елементарна відсутність передбачливості. Чи він дійсно не розумів, до чого все йде? А може, був упевнений у власній незахищеності? Адже король підтримував його, а корумпувати він сподівався не хто інший, як монарший улюбленець Джордж Вільєрз, герцог Бекінгем — так, саме той.

Філософ Бекон носить з собою репутацію прихильника “експериментального методу”. Чи може це бути експериментом? Можливо, всі попередники, які брали хабарі, успішно уникнули покарання, а він став “жертвою” системи. Може, не вписався в нову реальність? Абсолютизм — безперечно, але парламент уже не стояв у тіні. Піднімався, голосно і упевнено. І так, Бекон у листах попереджав короля про небезпеку парламентського всевладдя, хоча, може, й не так вже й близько було. І він помилився — менше, ніж за тридцять років цей шлях був подоланий.

Парадоксально, але Бекон сам вважав себе представником минулої епохи, де усе вирішували протекції й прихильності. Справді, філософ не раз відчував цю залежність. Як би не підтримував його граф Ессекс, королева Єлизавета I довго не реагувала на його більше, ніж делікатні прохання. Цей самий Бекон легко адаптувався до “правил гри”. Після страти фаворита він спішно написав підтримувальний документ. І королева, звісно, “потеплішала”. Чи дивно, що він також “гнучко” підлаштувався під нового короля Якова I і його фаворитів? Всі обіцянки Ессекса — лише слова, а ось граф Сесіл сприяв Бекону стати адвокатом, а граф Карр “позбавив” від звинувачень у вбивстві, перейшовши на нову стадію — призначив його хранителем печатки.

Насправді, Бекон спочатку відмовив Бекінгему, але потім його ж “принциповість” зникла, коли фаворит забезпечив йому лорда-канцлера з титулом барона. Parlamentarians скаржились на “обілечування” ткачів селян. Але що тепер міг зробити Бекон? Звісно, він поки не відмовився від своїх нових прав. Коли ж отримав 23 звинувачення від парламенту, він зрадів і визнав себе винним в усіх. Суд виніс несправедливий вирок, наклав величезний штраф, але ж король, зрештою, помилував філософа — абсолютизм залишився на своїх місцях. Невже не іронічно: філософ знову “помирає” на пенсії, зазнавши застуди, намагаючись довести, що курятина не гниє під снігом? Експериментатор в дії.

Першоджерело: https://espreso.tv/