Оленівка: не теракт, а кривава страта. Азов жорстко про знущання і свою ідею

Розвертаємо карти. Як засвітили в NV, офіцер 12-ї бригади Азов НГУ на прізвисько Друг Боб рубає правду. Чотири роки минуло після Оленівки, а історія – чорна пляма. Не “теракт”, а, цитуємо, “масова страта військовополонених”. Без компромісів.

Саме так. Бо це була страта. Ретельно підготовлена. Виконана російськими окупантами. Світ знає, має докази. Але росіянам начхати. Вони хотіли звалити все на нас. Знову Україна сама себе обстріляла? Смішно. Ця брехня – їхнє кредо. А рідні наших бійців? Акції. Мітинги. Графіті. По всій Україні. Чому? Бо тиша заохочує. Мовчання – згода. Якщо не нагадувати, вони вірять: все можна. За це нічого не буде.

Ми не дамо забути. Ні міжнародній спільноті, ні власним громадянам. Рашистам не дамо спокійно знущатися з наших. Крапка.

Не “кидати своїх” – головний принцип Азову

Азов. Назва, що гримить. Підрозділ, де про своїх не забувають. Це не просто слова. Це система.

Повернулися з пекла? Вас зустрічають

• З перших секунд на українській землі.
• Зустрічають командири або їхні представники.
• Боєць — під опікою. Одразу.
• Призначають медичного менеджера.
• Служба супроводу працює з бійцем, з рідними.
• Організовують АБСОЛЮТНО ВСЕ: від білизни, капців, мобілки до обстежень, лікування, реабілітації. Психологічної. Фізичної. Операцій. Протезування. Все, що треба. До останньої дрібниці.

Втратили героя? Підтримаємо родину. Завжди

Загиблі. Азов не кидає їхні родини. Ніколи.

• Підтримка від бригади – обов’язкова.
• Залучена хорунжа служба, служба супроводу.
• Відвідують всі заходи: меморіали, вшанування, роковини.
• Підтримка родин. Хоч на край світу. Екіпаж їде.
• Військовослужбовці Азову присутні на родинних подіях. На будь-яких.
• Психологічна допомога. Юридична підтримка.
• Навіть прапор на могилі замінять. Просто онлайн-формою. Дрібниця? Для нас – ні.

Підтримка постійна. Системна. Для живих, полеглих, полонених. Без винятків.

Адаптація після полону: покрокова реанімація

Пекло полону. З нього повертаються. Але як? Михайло Вершинін, колишній шеф патрульки Маріуполя, Азовсталівець, був в Оленівці. Розповідав: мацав дверні ручки. Місяці не міг сам відкрити. Це жах. Як з ними працюють?

• Перші дні? Одразу медичне обстеження.
• Робота з психологом. Постійний нагляд наших.
• Контакти з родиною.
• Повертаються хворі. Каліки. З травмами, що не лікувалися.
• Допомога – негайно. Часу нема.
• Комфортні умови. Збалансоване харчування. Приємне місце.
• Психологічна адаптація. Поступово. Без навалу.

Хорунжа служба: не просто слова, а ідея

Є робота, яка не про кулі. Про мізки. Про душу. Офіцер Друг Боб — саме з хорунжої служби. Це унікально. Наш досвід переймають інші. Але так, як в Азові, не робив ніхто.

• Азовська філософія: боєць готовий всебічно. Не тільки тіло. А й розум.
• Розвивають критичне мислення, аналіз.
• Заохочують до історії, суспільного життя.
• Розуміння причинно-наслідкових зв’язків.
• Війна з 2014-го. Це не “домовленості політиків”. Це екзистенційна війна.
• Хорунжий з бійцями ЗАВЖДИ. З першого дня рекрута.
• Щоденні бесіди. Лекції. В накопичувальних центрах, на БКБП, у бойових секторах, у тилу. Раз на тиждень – точно. Весь особовий склад.
• Навіть поховання наших бійців – за особливим церемоніалом. Хорунжі зустрічають. Хорунжі проводжають.
• Теми? Суспільно-політичні. Історичні. Мета: український погляд на історію. Без пропольських чи проросійських шмарклів.
• Розуміння власної державності, нації. Місця України в минулому, сучасності.
• 1050+ тем. Бійці вже самі замовляють лекції.
• Інші підрозділи ЗСУ, НГУ? Просять наші лекції. Хочуть переймати досвід.

Це унікально. Системно. І дає результат. Не мотивація – вона швидко зникає. А ІДЕЯ. Розуміння. Чому війна. Чому Росія напала. Чому вони тут. Все просто.

Корпус Азов: ідея шириться

Азов став корпусом. Досвід хорунжої служби? Поширюють. Це процес. Частина наших хорунжих вже там. Організовують. Наша служба розвивалася майже 10 років (з 2016-2017). У них це тільки починається. Але план є. Завдання чітке. Ця робота пошириться на всі підрозділи корпусу. Система стає на ноги.

Робота йде. Зустрічі є. Особовий склад готується. Все налагодиться. Як було в бригаді. Як є зараз.

Азов – це не просто підрозділ. Це філософія. Де кожен знає: за що. За кого. І чому. Навіть якщо ворог хотів би, щоб ми забули. Зась.