Сьогодні ми спостерігаємо феномен, якого не було в історії — найменша кількість країн НАТО виступає проти вступу України до Альянсу. Це офіційна заява голови Місії України при НАТО Альони Гетьманчук. Вона наголошує: в той час, як консенсус ще не досягнуто, тенденція зрушує в нашу сторону. Наша історія відносин з НАТО — це боротьба, і зараз ця боротьба стала легшою. Кількість опонентів скорочується, а отже, новий етап відкривається перед нами.
Країни, які раніше займали кілька слів — Франція, Німеччина — змінюють свою позицію. Це не просто зміна політичного курсу, це перемога логіки над упередженістю. Вступ до НАТО не є чимось неможливим, це стає реальністю.
Звісно, існують противники, такі як США, Угорщина, Словаччина… Але чи можемо ми дати собі вирішальну відповідь на питання — що важливіше: дотримання старих традицій або безпека нашої країни?
І тут ми стикаємося з правдою: українець все ще втрачає віру в НАТО як гарант безпеки. Сигнали від партнерів, які викликають питання, впливають на наше сприйняття. Колишній представник США у НАТО Курт Волкер стверджує: членство в Північноатлантичному альянсі — це ще й досі найкраща гарантія нашої безпеки. Але ми повинні самі подумати, чи готові ми чекати безкінечно, чи готові ми діяти, поки інші розмірковують.
Стоїмо на порозі вибору. Чи ми будемо чекати, чи діятимемо? Україна — це не мікроскопічна пішаки на міжнародній шахівниці, а гравець, який відчуває свою силу в боротьбі за незалежність.
Першоджерело: https://www.unian.ua/
Polish 
English 
Ukrainian