На краю вільної України, де румунський кордон розмежовує нас з тінями минулого, прикордонники натрапили на жахливу знахідку. Тіло чоловіка, в мить втраченого в темряві, лежало без ознак життя всього за сто метрів від інженерних загороджень.
Вечір перед цим, жінка з України звернулась до румунських силовиків, звинувачуючи систему, що не дає їй захистити коханого. Чоловік, спраглий волі, спробував перетнути кордон у районі Красноїльська, але втратив орієнтацію, ставши жертвою своїх амбіцій і безвідповідальності обставин.
Шукаючи свободу, він знайшов лише смерть. Розгорнута безжальністю природа стала його останнім притулком—місцем, де сподівався пережити ніч, сподіваючись, що завтра стане інакшим. Попередній аналіз не виявив насильницьких слідів, проте чи може це бути справжнім визнанням?! Тіло відправлено на експертизу. За документами, цей нещасний — киянин 1979 року народження, блукаючий в лісі за ілюзіями свободи.
З початку війни, ганебна статистика понад 70 загиблих на західному кордоні під час спроби перетинати межі свідчить про крик безвиході. Державна прикордонна служба вже давно мала б вжити заходів, але боротьба не закінчується лише на інформаційних звітах. Коли ж ситуація зміниться? Чому ми знову стали жертвами системи, яка підтримує мертвих, але на зворотному боці не бачить живих?
На тлі всього цього, інша історія—чоловіка, який шість днів без жодного свідка bljuвався у Карпатах, прагнучи перейти кордони, аби досягнути однієї з європейських свобод, — нагадує нам, що приборкані мрії завжди виводять у безодню.
Тим часом у річці Тиса — ще дві тіні, поринулі в глибину забуття.
Źródło oryginalne: https://ua.korrespondent.net/
Polish 
Ukrainian 
English