На Рівненщині Тараканівський форте захлинається в пітьмі безвідповідальності. Частина його стін обвалилася, мов символ бездіяльності перед обличчям часу. Наша спадщина, наші пам’ятки – витвори сили. Але що ж з ними роблять? Поступово зникають, руйнуються на очах у нас усіх! Де ж відповідальні? Де ж ті, хто повинен охороняти, захищати та відновлювати?
Ми ведемо боротьбу за правду проти імітації. Нам показують картинку, але насправді все тріщить по швах. Знов і знов – слова без дій. Цей форт, що колись був опорою, нині – лише тінь величі, знищена відсутністю держави. Коли ми встанемо на захист того, що належить нам усім? Чи надто вже ми звикли до нашої бездіяльності?
Це не просто руїна. Це виклик кожному з нас. Кожен обвал, кожна тріщина – це крик про допомогу. Добре видно, що коли держава закриває очі, мертві стіни починають сміятися. Наша незалежність вимагає дій! Не дозволимо байдужості знищити нашу історію.
Original source: https://ua.korrespondent.net/
English 
Ukrainian 
Polish