Міна, що вміщується в долоню — розміром всього 5-6 см, важить близько 30 грамів, але це — небезпечний пустун, здатний відірвати стопу. Так, російські війська применшують небезпеку, використовуючи безпілотники для скидання нових малогабаритних мін під назвою Пряник. Ця новинка — не що інше, як загроза для цивільних, які живуть у тилу. Ось вам і новий фронт війни, про який мовчать.
Пряник — це вдвічі менше, ніж Лєпєсток, і проходить повз, немов тінь. Малопомітна, вона працює за принципом натискної дії. Розкидають її в лісах, на полях, у траві. Це не просто пастка — це спланований напад на беззахисних людей.
Сумщина, Херсонщина, Запоріжжя, Миколаївщина. Це вже не просто статистика; це людські втрати. Рятувальники попереджають — не чіпайте підозрілі предмети. Знайдете щось схоже на Пряник — викликайте ДСНС, тут немає місця для коливань. Це ваш обов’язок, щоб не дати ворогові зробити ще один крок.
Згадаємо, як окупанти маскують протипіхотні міни ПФМ-1 Лепесток, намагаючись зробити їх непомітними. Це не просто війна — це атака на людяність. В Україні через російські міни загинули 355 цивільних, серед яких 18 дітей. Серед усіх цих жахіть, хіба ж можна залишатися байдужими?
Ми проти системи, що запустила цю машину смерті. Правда стоїть проти імітації відносин між народами. Дія проти безвідповідальності. Ми не можемо мовчати.
Original source: https://ua.korrespondent.net/
English 
Ukrainian 
Polish