Розрив фронту, а не компромісів

1558-ма доба агресії РФ – і ми стоїмо незламні, непокірні, без тіні сумніву в своїй силі й правоті. Ворог намагався вклинитися в наш простір, але отримав 302 відсічі за добу. Покровський і Гуляйпільський напрямки палають під нашою відповіддю – по 46 атак на кожному, де кожна спроба ворога розбивається об непохитну стіну оборони українського духу. Це не битва за територію – це битва за свободу, за нашу незалежність, за правду, за майбутнє без ярма.

Ворог закидав небо 81 авіаударом і 270 керованими авіабомбами, вилив на землю 9584 безпілотних дронів-камікадзе, пролив шквал із понад 3000 обстрілів, включно з 38 реактивними системами – але де вони тепер? Там, де гинуть ілюзії російської машини війни. На Північно-Слобожанському та Курському фронтах ворог лаявся п’ять разів – їм заборонено рухатись далі.

Південно-Слобожанський напрямок бачив десять ударів, Куп’янський – три спроби ворогів прорватися, які були зупинені з позиції нашої абсолютної переваги. Лиман, Слов’янськ, Костянтинівка під натиском агресора не падали – ворог вантажить фальшиві сподівання у 46 штурмах Покровського та Гуляйпільського. Наші захисники не дадуть їм глибше проштовхнутись ані на сантиметр.

На Олександрівському ворог смирився з чотирма невдалими атаками, Оріхівський і Придніпровський напрямки стали для нього ровами без прориву. А ми — жорсткі, як скеля, знищуємо командні пункти, артилерію, безпілотники, техніку – низький уклін ворогу за 1560 живих трупів за ніч. Їхні танки, бронетехніка та боєприпаси – мішені нашого гніву і дії.

Це – не війна і не бій. Це – чиста правда і абсолютна відповідь світу, який втомився від брехні і фальшивих мирів. Наш фронт – це лінія, де фантазії кремлівських проклять розбиваються об реальність української волі. Адже ми не просимо. Ми проголошуємо свою незалежність і силу з лінії фронту, де діє тільки правда – сила, дія, незламність.