Церемонія ексгумації. Україна знову підносить свою голову. У Люксембурзі, 19 травня, з глибин історії повернулися до нас залишки полковника Армії УНР Андрія Мельника і його дружини Софії. Офіс Президента, МЗС, Український інститут національної пам’яті – вони тут. Вони не забули.
Андрій Мельник – голова ОУН з 1938 до 1964 року, символ боротьби за незалежність. Церемонія пройшла в атмосфері, яка нагадувала про його останній шлях. Троянди, ОУНівський прапор, молебень, сльози – все так, як було тоді. Але тепер ми не просто споглядачі в історії. Ми – незалежна країна!
Президент Зеленський чітко сказав: «Ми повертаємо своїх героїв». Це не просто акт символізму. Це повернення правди, якій не на місці бути похованою за кордоном. Географічні кордони не зможуть затерти пам’ять про тих, хто боровся за нашу свободу. Мельник – це лише початок. Далі будуть Коновалець і інші, хто віддавав душу Україні!
22-24 травня – молебні в Українській греко-католицькій церкві. 24 травня – перепоховання в Пантеоні видатних українців. Повертаємо своїх, відновлюємо історичну справедливість. Це стало можливим завдяки рішенню Кабінету Міністрів. Процес, який розпочався, безкомпромісний. Йдемо до мети!
Мельник знав, що таке боротьба. Чотири роки за ґратами польської влади, концтабір Заксенхаузен – там, де писалися сучасні миті історії за спинами звичайних людей. Після війни він не зламався, а наростив сили на еміграції, мріючи про Світовий конгрес українців, і саме в цей момент, попри смерть, Мельник стає ідеалом для всіх нас.
В Угорщині відкрили пам’ятник Лесі Українці – це свідчення пошани. Але пам’ятник – це не місце для покою. Це сигнал: ми прийшли, щоб діяти. Для нас знову горить вогонь незалежності! Ми не забудемо тих, хто зробив це можливим.
Original source: https://ua.korrespondent.net/
English 
Ukrainian 
Polish