Олешки, Херсонщина. Тут люди їдять траву. Так, ви не дочули. Траву. Не метафора.
Як засвітили на www.pravda.com.ua, Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга нарешті висловився. Мовляв, ситуація в окупованих Олешках — критична. Гуманітарна. Невже? Хто б міг подумати, що окупація до такого доведе?
Він, бачте, закликає міжнародні організації. Щоб ті “домоглися гуманітарного доступу” та “евакуації мешканців”. Схоже, світ чекав на це запрошення.
Голодний край: меню від окупантів
За словами пана міністра, в Олешках їжі майже нема. За наявними повідомленнями, частина цивільних виживає на… травичці та бур’янах. Діти, до речі, теж.
- Ліки? Забудьте.
- Чиста вода? Розкіш.
- Електрика? Привіт з минулого.
- Медична допомога? Фантастика.
ООН, Червоний Хрест: де ви були?
Сибіга, звісно, звернувся до ООН. До Міжнародного комітету Червоного Хреста. І до “інших міжнародних гравців”. Хай би використали свої “можливості”. Для “доставки гуманітарної допомоги”. Для “безпечної евакуації”. Тих, хто ще хоче виїхати. Хто ще може.
Пряма мова: “Занепокоєння не нагодує”
Міністр прямо заявив: “Люди там не можуть вижити завдяки одним лише заявам про занепокоєння. Гуманітарний доступ і безпечна евакуація мають стати реальністю, бо кожен день має значення”. Справді? А ми думали, що достатньо лише глибокого занепокоєння.
Відповідальність, звісно, поклали на Росію. На окупанта. Хто ж іще винен у тому, що люди голодують під їхнім чобітом? Питання риторичне.
Тож, поки світ “занепокоєний”, Олешки жують траву. Приємного апетиту, панове дипломати.


