Ну от, черговий "альянс". Цього разу – Мекканський. Туреччина, Пакистан, Саудівська Аравія. Звучить як анекдот, але як пронюхали у Daily Sabah, ця дивна трійця вже майже народила своє дітище. Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан, не моргнувши оком, заявив: секретаріат та військовий штаб – готові. Принципи – погоджені. Краса!
Далі – призначать персонал, запустять штаб-квартиру. Лише потім, коли все "оформлять", почнуть думати про нових членів. Бо, бачте, Фідан каже: альянс замислювали "відкритим". Інакше, без розширення, це буде просто черговий блок. А мета президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана – зібрати якомога більше країн під своє крило. Звісно, це не "проти когось". Це ж "платформа для довіри". І для "запобігання кризам". Ага, віримо.
Навіщо цей цирк? Хусити знову розійшлися
Але чому саме зараз? Може, справа у єменських хуситах. Вони знову атакують Саудівську Аравію. Ця "війна" триває вже десятиліття. З року Ер-Ріяд очолює коаліцію, яка "підтримує" міжнародно визнаний уряд Ємену. Проти тих самих хуситів. У році навіть було перемир’я. Але потім почалася війна в Газі. І все знову закипіло.
Саудівська цивільна оборона вже оголошувала тривоги. Уламки збитого безпілотника над Таїфом вбили одного. Ще двох – поранили. Хусити, до речі, ще раніше оголосили "морську блокаду" Саудівської Аравії. І продовжують свої забавки ракетами та дронами. Яка несподіванка.
Туреччина: “Ми не такі, як усі!”
Фідан, звісно, наголошує: угода – це зобов’язання. Тому Туреччина й Саудівська Аравія вже "спільно оцінюють ситуацію". Консультації, звісно, "непублічні". Анкара, мовляв, готова "без ускладнень" забезпечити "певні військові потреби" королівства. Здебільшого, "технічного характеру". І, головне, міністр закликає: не треба втягувати Ер-Ріяд у розбірки Ірану та США. Бо сама Саудівська Аравія, бачте, "не прагне" там брати участь. Це ж так по-східному.
Пакистан: “За Саудівську Аравію і святі місця!”
Пакистан теж не пас задніх. Представник збройних сил країни Ахмед Шаріф Чаудрі пафосно заявив: країна готова захищати Саудівську Аравію. Дипломатично. І фізично. Піде на "будь-які кроки" заради безпеки королівства. І двох ісламських святинь. Куди ж без них.
Фідан відбивається: “Це не папірець, це – увага!”
Турецький міністр, звісно, відкидає всю критику. Від Ізраїлю, Ірану, Індії та Греції. Вони назвали Мекканський альянс "домовленістю на папері". Фідан? Він бачить у цьому "спроби дискредитації". І "ознаку уваги" до ініціативи. Ну, як у дитячому садку: якщо мене лають, значить, я важливий.
Посилається на досвід НАТО. Мовляв, союз не треба оцінювати за частотою застосування колективного захисту. Статтю 5 НАТО активували лише двічі. І що? Альянс же не назвали "неефективним". Логіка, звісно, залізна.
Нетаньягу: вічний провокатор, за версією Анкари
Міністр ще й звинуватив ізраїльського прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу. У тому, що той робить з Туреччини "загрозу". Щоб "зміцнити внутрішні позиції". І "залишитися при владі". За версією Фідана, Нетаньягу сам провокує нестабільність. У Сирії, Лівані, Палестині. Щоб показати свою "незамінність". Тому Анкара "стежить". За політикою Ізраїлю. За його військовою співпрацею. Але "не піддаватиметься на провокації". Ми ж знаємо, як це буває.
Отже, Мекканський альянс. Нові гравці, старі амбіції. І багато галасу ні про що. Поки що.
English 
Ukrainian 
Polish