Кремлівська змова? Кушнер і Віткофф їдуть до Путіна
Перші “обережні зрушення” у війні. Так, принаймні, каже президент Фінляндії Александр Стубб. За його словами, головний цирк ще попереду. 12 листопада американські представники Стів Віткофф та Джаред Кушнер зустрічаються з російським диктатором Володимиром Путіним. Місце зустрічі – Москва. Про це Стубб розповів CNN. Як засвітили у news.liga.net, тут і криється вся сіль.
Європа на підтанцьовках?
Фінський президент прогнозує: Європа, можливо, підтягнеться до столу переговорів “найближчими тижнями”. Це, мовляв, “ознака прогресу”. Після якихось там перемовин в Абу-Дабі, Стубб “поспілкувався” з американськими та українськими перемовниками. Результат? “Обережний крок уперед”. Звучить обнадійливо, чи не так?
Стубб не приховує: “Головні переговори відбудуться в Москві між Кушнером, Віткоффом і Путіним. Після цього ми побачимо, як ми рухатимемося далі”. Виявляється, “багато людей” працюють над цим “з усіх боків”. Дещо “не подобається”, дещо “подобається”. Але ж “у діалозі мають брати участь люди”. Які саме – питання риторичне.
Ще два тижні тому, за його словами, усе було на межі зриву. Але Абу-Дабі врятувало “тристоронній діалог” між Україною, США та Росією. Залучення Європи? Це, звісно, “посилить позиції України”. Адже “повоєнна безпека” – це ж їхній головний біль, а не наш.
Що “наторгували” за зачиненими дверима?
Один “практичний результат” уже є: домовилися про “масштабний обмін військовополоненими”. Хоч щось. Стубб також натякнув: за тиждень-два можлива нова “технічна зустріч”. Цього разу – вже в “чотиристоронньому форматі”, з Європою. Так і бачимо, як вони там “технічно” вирішують долі.
- Переговори в Абу-Дабі стартували 10 листопада. Учасники: Україна, США, Росія. Президент Володимир Зеленський назвав їх “конструктивними”.
- Були й окремі зустрічі: українська та американська делегації з європейцями. Для годиться?
- 11 листопада Абу-Дабі закінчилося. Анонсували візит Віткоффа і Кушнера до Москви. Потім – їхню зустріч із Зеленським. Ну і, звісно, великий обмін полоненими.
Отже, поки одні говорять про “прогрес”, інші їдуть домовлятися прямо до диктатора. Схоже, справжній “мирний план” пишуть не в Києві.


