В Україні на горизонті – законодавча ініціатива, яка стосується невійськової служби для тих, чия віра забороняє торкатися зброї. Відзначимо: віра є основою свободи совісті, яка не може бути знищена, навіть у часи війни. Голова Державної служби з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський не приховує, що наша держава нині проходить через глибокі виклики. Чи достатньо роблять для захисту свободи совісті? Відповідь очевидна: ні.
Проект закону про альтернативну цивільну службу ставить вимоги до системи, яка фактично зазнала краху у воєнний час. 1991 рік дав нам Закон “Про свободу совісті та релігійні організації”, який тоді справді був проривом. Але зараз це просто архаїчний документ, який нагадує про часи, коли не було жодної тіні війни. Служба – це не лише про військкомати і строкові призови. Ми живемо в умовах, де наші принципи і цінності під загрозою.
Реальність іде в контрасті з ілюзією. Закон недостатньо адекватний, і це явний виклик для всієї системи. Але ми не маємо права зрадити тих, хто з вірою в очах і правдою в серці. Попри те, що правова база альтернативної служби відсутня, Україна прагне дотримуватись стандартів свободи совісті. Українська держава намагається підтримати священнослужителів, які стоять на узбережжі між війною та духовністю.
Важливо усвідомити: ми не можемо відмовитися від моральних переконань. Наша країна проходить через пекло, але гідність і честь залишаються на щиті. Доведеться опиратися спробам змусити стояти на колінах.
Ми змінюємо правила гри. Можливо, ми не маємо ухваленого закону, проте це не означає, що ми програли битву за свободу совісті.
Original source: https://ua.korrespondent.net/
English 
Ukrainian 
Polish