Троє в човні, не рахуючи України: Пекін грає в хованки з Путіним і Трампом

Як засвітили у nv.ua у п’ятницю, 6 листопада, Пекін підтвердив: консультації йдуть. Вашингтон, Москва — всі в ділі. Мова про зустріч: голова КНР Сі Цзіньпін, колишній президент США Дональд Трамп та бункерний щур Володимир Путін. Де? На полях саміту АТЕС у Шеньчжені. Коли? 18-19 листопада. Але Сі вже крутить носом. Купа незручних питань.

Пекінські ігри: амбіції проти реалій

З одного боку, тристоронній цирк. Китай міг би показати: ми тут не гірші за Штати. Рівні. Але є “але”. Страхи. Особливо щодо війни РФ проти України. Пекін не бажає підставляти Путіну трибуну. Щоб той домовився з Трампом за спиною України. Це ж суперечить позиції Сі. Він же казав: мирні переговори без України та Європи – нікуди.

Київ теж не мовчав. Занепокоєння. Доля України без України? Не діло. 20 жовтня Президент України Володимир Зеленський чітко заявив: лідери можуть зустрічатися. Хоч щодня. Але коли йдеться про Україну – Україна має бути за столом. Крапка.

Ядерні ігрища: хто кого переграє?

Ще одна заковика: ядерна зброя. Пекін не хоче про це балакати. А колишній президент США Дональд Трамп вже заявив: хотів би використати зустріч. Для обговорення ядерного роззброєння. Останній договір між США та РФ? Скінчився. У лютому 2026 року.

Але для Китаю роззброєння – не тема. Навпаки. Вони нарощують арсенал. Щоб, як пише The New York Times, “одного дня зміг би конкурувати з арсеналами Вашингтона та Москви”. Дані Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру: Китай має мізерні 620 боєголовок. Проти понад 5000 у Росії та США. Є куди рости, чи не так?

Китайський вплив: міф чи реальність?

Захід часто марить: Китай має сильний вплив на Росію. Міг би змусити припинити війну. Ага, зараз. Китайські аналітики: Пекін швидше погодиться на переговори. Але дистанціюється від тиску на Москву. Ніяких “змусити”.

Один експерт з питань американо-китайських відносин у Фуданському університеті в Шанхаї взагалі відмазався: якщо Україна на порядку денному, Китай буде “посередником діалогу та нейтральним свідком”. Тобто, посидить, послухає. І все.

Отже, великі гравці крутять свої мутки. А Україна? Як завжди, сама. Або не сама? Час покаже.