Український дипломатичний десант висадився в Брюсселі. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга не церемонився. Як засвітили у nv.ua, він прямо закликав Євросоюз: посилити тиск на Росію. Жодних натяків, лише конкретика.
Що вимагає Київ?
Сибіга не грав у дипломатичні ігрища. Його вимоги чіткі:
- Використати заморожені російські активи.
- Ввести нові торговельні обмеження.
- Запровадити транзитні обмеження.
І це не все. З європейськими колегами обговорили фінансування оборони. А ще — нові пропозиції щодо розширення ЄС. Все це Сибіга виклав у соцмережі X. Після участі в засіданні Ради ЄС із закордонних справ, що відбулося 12 жовтня.
Мир? Тільки на наших умовах!
Міністр недвозначно заявив: якщо хочете припинення вогню, змусьте Москву погодитися на наші умови. Україна до перемир’я готова. Формати? Будь ласка:
- Енергетичне перемир’я.
- Перемир’я у сфері продовольчої безпеки.
- Повне припинення вогню.
Але є умова: без рішучого тиску ЄС нічого не буде. Зрозуміло?
Санкції та шлях до Європи: зрада чи перемога?
Сибіга, звісно, привітав новий пакет санкцій проти Росії. А також рішення відкрити два переговорні кластери для вступу України до Євросоюзу. Європейським панам він розповів про ситуацію на фронті. Про підступні плани Росії. І, звісно, про потреби України, щоб відбиватися від цих планів.
Обговорили й гроші. Фінансування оборони України. Можливі джерела, щоб заткнути дірки в бюджеті. Київ, як завжди, підтвердив: реформи продовжуємо. Шлях до ЄС — наш пріоритет. І, звісно, виклав позицію України щодо нових пропозицій Союзу про реформування процесу розширення. Бо там, як виявилося, є нюанси.
Нюанси розширення: хто кого?
ЄС, напередодні, погодився відкрити для України кластери 2 і 3. Здавалося б, перемога? Але Брюссель уже обговорює новий підхід до розширення. Це вам не просто так: поступова інтеграція. За даними «Європейської правди», одна з пропозицій — обмежити права України в окремих сферах. Наприклад, в аграрному секторі. Зручно, правда?
До речі, Євросоюз ще й розширив персональні санкції. Майже 1600 осіб, пов’язаних із російською військовою машиною, отримали “чорну мітку”. Дрібниця, але приємно.
Отже, Сибіга вимагає, Європа обіцяє, а Україна чекає. І сподівається, що Брюссель не забуде про свої ж принципи, коли справа дійде до реальних кроків, а не лише до гучних заяв.


