Україна знову простягає руку. Цього разу – до Євросоюзу. Вимагає €1,1 млрд. На що? На компенсацію логістики. Щоб вивезти до 22 мільйонів тонн агропродукції. В обхід заблокованих глибоководних портів Великої Одеси. Як пронюхали у babel.ua, це не жарт.
Міністр плаче, Європа слухає
Про це заявив Тарас Висоцький, Міністр аграрної політики України. На брифінгу в Брюсселі. Напередодні засідання Ради міністрів сільського господарства ЄС. Звісно, він там не цукерки роздавав.
Український агросектор, за його словами, у найглибшій дупі. Від початку повномасштабного вторгнення. Вересень? Експорт лише 46% від потреби. Альтернативні маршрути? Максимум 50% спроможності. Біда, та й годі.
«Є ризик, що не буде експортовано близько 30 млн тонн сільськогосподарської продукції загальною вартістю близько $10 млрд», — сказав Висоцький. Ризик? Це вже реальність.
Ціна питання: хто крайній?
Міністр пояснив: це не просто гроші. Це некуплені мінеральні добрива, насіння, засоби захисту. Це невиплачені зарплати, податки. Держбюджет? Мінус до 90 млрд грн на рік. За макророзрахунками. Такі справи.
Україна пропонує: розширити так звані «шляхи солідарності». Альтернативні маршрути експорту. Через сусідні країни. Більше залізничних перевезень. Можливість доставляти українську продукцію до портів Німеччини та Нідерландів. Звучить. Але дорого.
- Додаткові логістичні витрати: до €50 на тонну.
- Хто платить? Європейські перевізники.
- Хто компенсує? Звісно, ЄС.
Ті самі €1,1 млрд від ЄС. Вистачить на додатковий експорт 22 млн тонн агропродукції. Це не пряма фінансова допомога українським фермерам. Ні. Це щоб фермери продали. А перевізникам – компенсація. Щоб ті везли далі. До Гамбурга. Чи Нідерландів. Мовляв, це збереже кошти в економіці ЄС. І вивезе критичний обсяг продукції. Геніально!
І, звісно, це виключно транзит. До третіх країн: Північна Африка, Близький Схід, Південно-Східна Азія. Внутрішньому ринку ЄС? Нуль шкоди. Європейським фермерам? Теж. Чиста вигода. Або афера. Дивлячись, звідки дивитися.
Весняні загрози та міжнародний шантаж
Висоцький попереджає: без змін – навесні посівні площі можуть скоротитися на 35—40%. Втрати? До 5% ВВП України. Міжнародна продовольча безпека? Під загрозою. Ну, звісно, куди ж без цього.
Черговий акт європейської солідарності. Або ж просто – знову платіть, панове європейці. Бо інакше – голод і колапс. А хто винен? Звісно, не ми.


