Скоро, 7-8 липня, Анкара перетвориться на арену для головного шоу року — саміту НАТО. Чи станемо ми свідками фінансового катарсису для України? Схоже, це питання хвилює не лише нас.
- Зеленський на саміті: амбіції у дипломатичних колах.
- 0,25% від ВВП: менше за обіцяне — в рази більше від реальності.
- Опір партнерів: гальмо на дорозі до військової підтримки.
- Дрони України: новини, які змусили скрипіти зуби.
Український посол виступає
Наріман Джелялов, посол України в Туреччині, натякає на «обговорення фінансової підтримки». Мабуть, на сподівання — оце так формулювання! Здається, всі лише читають між рядками, тоді як справжні дії залишаються поза увагою.
Зеленський в Анкарі: просто на передовій
Образ президента України Володимира Зеленського на саміті — знак протесту, надії та ще більше слідчого спостереження. Так, на це чекають всі, не лише в Україні, а й за межами її. Фрази на кшталт «Ми чекаємо підтвердження» стають жорстким жартом, коли мова йде про реальну підтримку.
Головний біль НАТО: куди поділися обіцянки?
На паростках ідеї Рютте: 0,25% від ВВП для України? Звучить як знущання. Чому важко виділити хоча б невелику частину ресурсу для допомоги? Або, можливо, все це лише задекларовані мрії, які насправді ніхто не планує втілювати в життя?
Вілізаційний патрон: дрони — наш вихід
Дронами Україна пропонує підсилити свою оборону, і чим швидше це буде зроблено, тим краще для всіх. А тут вже запит: «Чи готові ви, товариші НАТО, допомогти, а не просто спостерігати з боку?»
Словом, виходячи з фронтальної боротьби, фейкові підтримки від «друзів» — це не те, що чекає Україна. Важливо зрозуміти просту істину: зараз не час на підкилимні ігри. Війна не чекає.
Category:
International politics and diplomacy
English 
Ukrainian 
Polish