Цабаль, у своїй промові, запустив крилаті слова: під час повномасштабного вторгнення потрібні дії, а не розмови. Кожен з нас має бути на своєму місці, там, де його сила найбільш потрібна для відновлення, безпеки та оборони рідної землі.
Але Верховна Рада, затиснута у жорсткі рамки своїх ілюзій, у вівторок, 12 травня, проігнорувала його прохання скласти депутата повноваження. Укрінформ подає цифри: лише 209 рук піднялося за відставку, коли потрібно було 226. Де ж решта? Безвідповідальність на обличчі.
Після провальних голосувань, Олександр Корнієнко, який взяв на себе роль головуючого, знову намагається штовхнути справу в глухий кут і закликає комітет до нових реєстрацій. Що це — гра? Якась пародія на демократію? Ярослав Железняк, соратник Цабаля, підкреслює, що це вже 45 випадок, коли парламент знову і знову відмовляє у праві на відставку.
А Марʼяна Безугла, без фракційних химер, з гіркотою нагадує, що військові, на відміну від депутатів, не можуть покинути службу, а значить, депутати мають триматися до самого кінця, інакше не уникнути мобілізації.
Серед нардепів вже близько 40 готові вибрати шлях відставки. А фракція “Слуга народу”? Вона стала тінню свого колишнього єдності. Ще одна втрата ядра на горизонті.
Нагадуємо, що у січні Центральна виборча комісія визнала Романа Кравця обраним представником від “Слуги народу”. Але він з гідністю відмовився від мандата — втікаючи до Ізраїлю. Ось вона, реальність з відпущеною рукою.
Original source: https://ua.korrespondent.net/
English 
Ukrainian 
Polish