Київ знову виставили дурнем. Як засвітили у Censor.NET, Європейська комісар з питань розширення Марта Кос чітко дала зрозуміти: забудьте про вступ до ЄС . Ця дата — просто фантом. Жодних привілеїв, лише сухі заслуги. І так, це вам не подобається.
Київські мрії розбилися: 2027-й — це фантастика
“Дату визначив президент Зеленський”, — цитує Кос італійське видання Corriere della Sera. І одразу рубає: “Вступ ґрунтується на принципі заслуг: очевидно, що ця дата є неможливою”. Зрозуміло? Неможливо. Крапка.
Кос, звісно, “розуміє”, що Київ бачить в ЄС “гарантію безпеки”. Війна, геополітика, розширення “знову стало пріоритетом”. Але не для всіх. Привілеїв, каже, не буде. Пільг теж. Хоча “обов’язок – допомогти”. Ну, добре хоч так. Сподівається, що “до кінця року буде відкрито якомога більше кластерів”. Сподіватися не шкідливо.
Жовтневий саміт: ЄС знову щось обговорює
За словами Марти Кос, на саміті в жовтні лідери блоку знову зберуться. І знову обговорюватимуть “низку питань”. Ось, що вони там мусолитимуть:
- Вплив розширення. На існуючих членів, звісно. Щоб їм не було гірше.
- Внутрішні реформи. ЄС має “стати ефективнішим”. Звісно, з більшою кількістю членів це ж так просто.
- Запобіжні заходи. Щоб нові члени “дотримувалися верховенства права та демократії” навіть після вступу. Ага, як ніби це когось зупиняло.
- Ідеї. Про “поглиблення поступової посиленої інтеграції”. Звучить як порожній дзвін.
Єврокомісія ще й “пропонує концепцію поетапної інтеграції”. Тобто, країни-кандидати нібито “користуватимуться перевагами” ще до офіційного вступу. Щоб не так боляче було чекати, мабуть.
“Кваліфікована більшість”: ЄС втомився від вето
Марта Кос також проговорилася: Європейська комісія хоче замінити принцип одностайності. На голосування “кваліфікованою більшістю”. У сфері політики безпеки та оборони. Нарешті. “Це буде складно, але ми вважаємо, що це було б добре”, — визнає вона. Хоч щось. Бо “інший варіант” — це коли “група країн рухається вперед”. Як з кредитом для України. І так, “Договори дозволяють мати меншу кількість комісарів”. Дві третини від загальної кількості держав-членів. Щоб не розводити бюрократію, чи що?
Отже, Європа знову малює перспективи. А Україна? Чекає. Без привілеїв, але з обов’язком “допомогти”. Головне — не переплутати. Допомогти, але не прийняти. Поки що.


