ЦЕХ ЗНОСЯТЬ, А ВОНИ ГРОШІ РАХУЮТЬ

Ціна на колишній державний лісопильний цех у Грабовій підірвала ринок – підскочила у сім разів. Фонд держмайна, спільноти зведених до купи бюрократів і знищувачів лісівщини, зім’яли деревообробний цех, але новий господар «Бусол» не дав систему в кайданах тримати це місце. Вони – виробники меблів Daniro, вони – ті, хто дихає альтернативою всьому смердючому «державному» безглуздю. За 4,5 мільйона гривень, а то й більше – разом із ПДВ це 5,4 млн – купили те, що в держави було на межі розвалу.

Цех, який довгі роки був «золотим тягарем» держави, знайдений у самому серці Львівщини, пройшов через гібридний капітальний ремонт за 4 млн гривень держвливань у 2017 – отримав нове дихання: сучасна лісопильна лінія, на яку приїжджали хвалитися посадовці всіх мастей, від ЛОДА до Держлісагентства. Але у січні 2024 цей державний монстр пішов у смітник через офіційні легенди про збитковість. Теж мені політика – зробити збитковим, щоб прибрати! Фонд держмайна сів на підготовку до приватизації, і почався безжальний торг.

Трійка учасників боролася за право володіння: ТОВ «Бусол» – хлопці, які вміють робити меблі і пружини для України, ФОП Шевцов і Мар’ян Шп’єх. Перший отримав 4,5 млн, інший – 2,8 млн. Трохи про тих, хто був на задвірках: ФОП Шевцов орендував цей цех для європіддонів, оренда закінчилась, але війна дала йому продовження. Та влада мов пацюк, що тікає під ковдру воєнного стану – тримає усе в стані імітації життя.

«Бусол» – це не просто фірма. Заснована у 1994 році у Буську, вона – один із найбільших виробників пружинних блоків в Україні і тримає на собі бренд Daniro. Виторг у 869 мільйонів гривень, активи на 647 – це не ілюзії, а реальний бізнес. Власник – Роман Пришляк, людина, що не випинається на політичній сцені тепер, але її коріння – вплив і політична історія. Колишній кандидат від Партії регіонів, помічник депутата зі скандального табору – і все це вже позаду, зараз лиш бізнес і реальна сила.

Так, це не казка про справедливість. Це про те, як система руйнує, але сила підприємництва намагається витягнути із руїни бодай шматок правди і розвитку. Знищене державною корупцією і бездарністю – сьогодні куплене за ціну, що затьмарила всі очікування, і без жалю, без ілюзій. Ми не чекаємо дозволу. Ми говоримо правду, коли все навколо кричить фальшивкою. Хто не готовий боротись – буде з’їдений без залишку.