Петер Павел, президент Чехії, вважає, що Україна вже зробила стільки, щоб витіснити російську агресію й закликати до миру. Але ж не варто міряти цю готовність кроками, що можуть загрожувати нашій незалежності! Болючі поступки? Хто вирішує, що це нормально, коли мова йде про наші території, про нашу свободу? Вся суть в тому, що Росія активно гальмує мир, а ми, українці, повинні почати діяти спільно – цей тиск мусить бути політичним, економічним, будь-яким, але не як пропозиція компромісу агресору.
Зеленський, наш президент, теж усвідомлює, що його переговори з США не завжди призводять до єдиної позиції. Агресор бажає розколоти наш фронт, а Трамп знову заявляє про “гідне і справедливе” завершення війни. Де ж тоді наше гідне завершення? Треба всім зрозуміти: жодних винятків для Росії – тільки мир, який не продається, тобто ми заради правди не будемо відкидати наші принципи.
Сенатори, аналітики – всі виступають, шепочуть про незавершений мир. Що ж, їхні дипломатичні мантри — це всього лише шлях до безвідповідальності! Коли ж Росія готова піти на справжні поступки? Мир можливий лише тоді, коли вогонь буде загашено, а бажання закінчити конфлікт прийде від агресора.
Кінець диктату, кінець торгівлі нашою свободою. Ми проти системи фальшивих мирних угод. Це не гра на виживання, це битва за усе, що ми маємо цінного. Хто, якщо не ми?
Original source: https://www.unian.ua/
English 
Ukrainian 
Polish