США та Іран: Паперова “перемога” Тегерана, або Хто кому продав душу?

Ось він, текст. Меморандум про взаєморозуміння між США та Іраном. Як винюхав Ігор Семиволос, оглядач видання “Нова норма”, — читати його треба не за деклараціями, а за послідовністю. І тут — сюрприз.

Що віддали американці? А що лишив собі Іран?

Що ж віддали американці? Негайно: скасування морської блокади. Дозволи на експорт іранської нафти – протягом місяця. Заморожені активи? Потроху. Якщо переговори підуть. Американські сили з регіону? Підуть. Колись. Після фінальної угоди. От тільки тоді.

А що ж Іран? Обіцяє лише “зберігати статус-кво” своєї ядерки. Ні кроку вперед, але й ні кроку назад. Ядерний потенціал Тегерана залишається. Як козир. На фінальні торги. Забавно?

Це ж класика. Асиметрія поступок. Тегеран отримує гроші зараз. Вашингтон обіцяє щось потім. Іран вийшов переможцем. Публіка цього не побачила. А ми – бачимо.

Іранські “касири”: Мільярди без контролю

А тепер про гроші. Мінімум 300 мільярдів доларів. США разом із “регіональними партнерами” дадуть Ірану на “реабілітацію та розвиток”. Зашибісь, правда? Але як їх ділити? Заморожені кошти “підуть для будь-яких платежів остаточним бенефіціарам, визначеним Центральним банком Ірану”. Жодного зовнішнього контролю. Нуль верифікації. Куди підуть бабки? Ніхто не знає.

Хто керуватиме? Уряд? Чи Корпус вартових ісламської революції (КВІР)? Вирішується не угодою, а внутрішньою гризнею. Центральний банк, підконтрольний силовикам, – перший фільтр. Історично? КВІР після кожного зовнішнього шоку тільки розширював присутність. Чекати дива? Наївно. 300 мільярдів, слабкий арбітр, без контролю – це не стабілізація. Це детонатор для боротьби кланів. Ігор Семиволос обіцяє розказати окремо. Чекаємо.

Ядерна пустушка та зниклий Ізраїль

Ядерний файл: Залишити відкритим!

Іран “повторює, що ніколи не зробить ядерну зброю”. Це ж декларація. Пусті слова. Механізмів верифікації – нуль. Доля збагаченого матеріалу? Всі інші ядерні питання? Відкладено. На 60 днів. На фінальну угоду. Статус-кво – зберігається. Це означає: Іран іде на фінал з повною ядерною міццю. У 2015-му вимагали демонтажу, вивезення урану. А зараз? Нічого подібного. Навіть у деклараціях. Ядерний файл відкритий. Сильна карта Тегерана.

Де Ізраїль? А його нема.

А Ізраїль? А його нема. Взагалі. В документі. Ліван? Згадується як фронт. Припинення вогню. А Хезболла? Роззброєння? Статус? Мовчок. Мережа іранського впливу, яка для Тель-Авіва – смертельна загроза? Поза рамками. Це або свідомий ігнор, або найбільша міна уповільненої дії.

Тегеран святкує, Тель-Авів у шоці. А Нетаньягу?

Вашингтон і Тегеран домовилися. Але Беньямін Нетаньягу, прем’єр-міністр Ізраїлю, під цим не підписувався. Тегеран це читає як тріумф. Тель-Авів – як зраду. Хоча ізраїльський прем’єр і намагається продати це своїм як “перемогу”. Його промова – цирк. Політична еквілібристика вищого гатунку.

Угода зафіксувала. Протиріччя – лишились. Наступні 60 днів? Покажуть. Стабілізація? Чи чергова пауза? Ігор Семиволос вважає: це фінал. На нову партію часу немає. Ми теж так думаємо.